Знаю, кого першими будуть чіпляти на ліхтарях, якщо вибухне бунт ошуканого, обдертого до липки і зрадженого в найкращих почуттях народу. Дуже живописно на ліхтарі виглядатиме суддівська мантія з кишенями натиреного і наколядованого.
 
Я кажу не про тих чесних суддів, які вірні суддівській присязі, яких неможливо купити. Яким дуже важко чесно працювати у сьогоднішній суддівсько-прокурорській системі, опираючись тиску "збоку" і вказівкам "зверху". Якими я захоплююсь.
 
Я кажу про інших. Тих, яким гроші, "корисні" зв'язки, котеджі, більше схожі на середньовічні замки, машини вартістю у їх столітню зарплату замінили совість, порядність, вірність професії. Які втрачають людську подобу, з готовністю стаючи співучасниками корупції, насильства, державної зради і вбивств.
Хитре й жадібне чмо у суддівській мантії з чумайданом тугриків під пахвою виявилось сильнішим за палаючі шини, барикади, героїзм і загиблих героїв.
 
Завдяки цій кодлі у чорних балдахонах ми не помстилися за Небесну сотню, на керівні посади сіли ті, хто давив Майдан, відпускаються сепаратюги й терористи і арештовуються патріоти, а гроші з наших кишень зі свистом і безкарно зникають у кишенях "еліти нації".
 
Завдяки їм у новій поліції поновлюються "старі перевірені кадри" (чи не тому звільнилась за власним бажанням Хатія Деканоїдзе, не бажаючи нести відповідальність за те, у що трансформується її дітище?).
 
Завдяки їм у новостворені підрозділи МВС спокійно вливаються колишні майданівські беркутівці.
 
Завдяки їм шуфричі, жопкіни, кернеси, муранови і їм подібні вілкули знахабніли, і почали відкрито над нами насміхатися.
 
Кернесам дивно, як вони могли трястися від страху після перемоги Майдану? Чого боятися, кого? Нічого ж не помінялось - навкруг всі свої!
 
Муранови можуть стібатися над тими, хто захищає грудьми Україну від агресора, називаючи це "войнушкой".
 
Жопкіни побачили, що відкупитися можна від чого завгодно - будь ти хоч тричі Чикатило.
 
Вілкули зрозуміли, що можна спокійно "повертати все взад", тепер вже навіть не ховаючись за патріотичні проукраїнські гасла.
 
Дякуючи тваринам у мантіях зло не тільки не покаране, а навпаки - торжествує і благоденствує, а суспільство втрачає віру у будь-які зміни до кращого.
Пасіонарність, жертовний патріотизм і енергія українського суспільства змінюються розчаруванням, соціальним песимізмом і апатією.
 
Уявляю як суддівська наволоч десь на "мєждусобойчику" у дорогому ресторані регоче над нами, наївними українськими лохами-голодранцями.
 
Я не жорстока людина, я не хочу нового кривавого Майдану. Де люди не будуть співати пісень, організовувати Вертепи, розписувати квітами каски і розвішувати веселі сатиричні плакати. А будуть розвішувати корупціонерів, державних чиновників і суддів.
 
І не факт, що не постраждають невинні - не завжди будуть розбиратись, правий, чи винуватий. Бо дістало. Бо не буде суду з захистом адвокатів і випусканням під заставу. Хоча б тому, що нікому буде судити - весь той суд бовтатиметься на ліхтарях вздовж Хрещатика.
Але чи багатьом буде їх жаль? Чи багато знайдеться охочих заступитись за них?
 
Тому краще б вони одумались сьогодні. Поки ще не пізно...
 
Кроспост з undefined