Наша країна перебуває в русі. Не в механічному русі, а в історичному. Тобто не просто суне в часі від точки А до точки Б, а відчуває тарахтіння не-аби-яких історичних подій.
 
Відрізком нашого розгляду, який ми позначили як АБ, є перехід від пострадянської автократії (точка А) до української демократії (точка Б). Отже, у нас йдеться про швидкість руху саме на цьому історичному проміжку.
 
Історичний рух нації відбувається в декількох просторах .. На думку в першу чергу спадають такі з них: простір матеріальних речей (автівки, гаджети, джерела енергії тощо), простір управління (згори вниз і знизу вгору), ментальний простір ..
 
Що стосується останнього, то для швидкості пересування в ментальному просторі я відкрив такий закон: ментальний простір нації змінюється із швидкістю зміни частки нових поколінь в складі населення. Можна уточнити:
 

де П = (П18+П19+П20)/ПВсі. Тобто, зміна сумарної частки: 18-ти + 19-ти + 20-ти річних громадян може репрезентувати швидкість зміни поколінь, а разом з тим, - зміну ментальності в бік демократії.
 
Рух в бік демократії еквівалентний до руху від командної системи до системи самоврядування. Отже, ті, хто здатен рухатись разом з нацією, вичавлюють з думок авторитарну систему і зачавлюють туди демократичну.
 
Відомо, що після віку .. ее .. 40 років мізки у людей починають дерев'яніти і втрачають еластичніть. Отже, з мізків старших поколінь ні вичавити старе не можна, ні вчавити туди щось нове не виходить. Тому, попри тримання нацією напрямку руху від автократії до демократії, старші покоління ментально тримаються автократичних шаблонів мислення. Зокрема, систему управління типу "згори-вниз" вони вважають Богом дану і тому намагаються досягти "справедливості" і "правди" шляхом перевиховання очільників авторитарної системи, або сподіваються на заміну поганих очільників авторитарії на хороших.
 
Отже, зміни в ментальному просторі нації відбуваються не стільки за рахунок змін в ментальності окремих осіб, скільки шляхом природного конвейеру поколінь. Просто до справи стають нові покоління з відмінною ментальністю. Тому швидкість зміни поколінь є визначальною для прогресу нації.
 
Рухи в інших просторах (матеріальному і управлінському) мають узгоджуватись із швидкістю змін в ментальному просторі. Що може статися з нами, якщо, скажімо, рух в управлінському просторі виявиться більш швидким, ніж того дозволяє швидкість руху в ментальному просторі?
 
Отже, припустимо, що країна посунула до демократії швидше, ніж поповнюються шари молодих поколінь .. Тобто, нехай громадянське суспільство виявило суперрозуміння напрямку руху і почало суперактивно створювати осередки самоврядування і продавлювати адмінреформу.
 
Оскільки таких активістів замало, все, що вони набудують, стане поступово напружувати "стабільну" ментальність інертної більшості. І на певному етапі перетворень агресивно-мовчазна більшість зажадає сильної руки, яка наведе порядок, тобто поверне більшості звичну стабільність.
 
Колись носієм стабільності для совкової більшості була ПР і особисто Янукович-Азіров. Тепер, коли донецьких посунули, стабільність для більшості можуть гарантувати лише націоналісти, які сидять на традиціях і устоях. І в резерві вже спорядився "Національний корпус" з його вождем Андрієм Білецьким.
 
Відносно низький рейтинг націоналістів зумовлений однією обставиною: наш громадянський актив не виявляє надмірної демократотворної активності. Громадянський актив сам виконує функцію стабілізаторів авторитарної системи. Він не пропагує створення самовправних осередків і громад, натомість актив входить до складу "влади" і не ставить під сумнів її теперішній формат.
 
Тим самим громадянський актив гальмує попит в суспільстві на консерваторів-націоналістів.