Наші два Майдани можна розглядати як два ступеня одного й того ж процесу - здолання 5-ї колони Кремля. Тобто, це був скоріше національний рух, аніж соціальний. На обох Майданах відбувалося творення форм існування новітньої української нації. Виявилося, що українська нація є поліетнічною, демократичною і певною мірою соціалістичною. Причому, серцевиною поліетнічної нації постав український етнос з його життєдайними традиціями і історичним корінням.
 
Отже, Майдани не стали трасформаторами політичного устрою і, відповідно, вони не мали на меті позбавитись авторитарної системи управління.
 
На першому Майдані взагалі ніхто навіть не мав сумнівів, що іншої, ніж звична всім система управління, в природі не існує. Отже справа лише в тому, щоб обрати правильного Президента.
 
"Ю-щен-ко! Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!"
 

 
На Майдані-13-14 вже лунали (під місяцем зі сцени перед сотнею ентузіастів) виступи провінційних активістів, які висловлювали думки про необхідність адмінреформи і самоврядування. Лунали і розчинялися в морозному повітрі.
 
Натомість Яценюк пропонував себе в якості майбутнього прем'єра, підставляв при тому під пулі не свій лоб. Цікаво, сподівався він тоді на міліард?
 
Ну, воно і не дивно, що Яценюк, Порошенко, Парубій, Нищук і інші сподівалися після перемоги заїхати в кабінети на Печерську. По-перше, вони чесно заробляли на таку винагороду, по-друге, хтось таки мав туди заїхати, то природно було б впустити в кабінети людей з Майдану.
 
Отже, чим постає для нас Майдан?
 
Майдан постає для нас політичним дійством. Звичайно, політичне дійство не може обійтись без політичних партій і політичних лідерів.
 
Взагалі, Майдан складався з чотирьох частин:
 
1. Масовка.
Нею була активна частина суспільства, яка своєю присутністю на Майдані легалізувала його.
 
2. Робоча частина.
Це були стаціонарні волонтери і їхні спорадичні помічники.
 
3. Бойова частина.
Штаб, загони самооборони, розвідка.
 
4. Політична частина.
Діячі політичних партій і опозиційної частини управляючої системи.
 
Всі працювали на перемогу. А після перемоги Майдан було ліквідовано.
 
Отже, в результаті перемоги Майдану 5-та колона зазнала поразки. Вона не була розтрощена, але була суттєво деактивована. Громадянське суспільство зміцнило свої позиції і вплив на авторитарну систему.
 
Але слід визнати, що "Майдан" як суспільно-політичне явище є складовою українського життя в форматі авторитарної системи управління.
 
Саме тому, що доля країни, доля населення визначається авторитарною системою управління, і виникають Майдани. Як тільки всередині населення визріє громадянське суспільство, яке виявиться на стільки зрілим, щоб взяти управління справами в країні в свої надійні руки, так потреба в Майданах зникне. Адже Майдан виникає як протест проти дій державної влади. За демократії не державна влада визначає якість життя громадян, а визначають якість її органи самоуправління.
 
Отже, всі питання життя громади вирішуються на місцевому рівні. Лише загальні для нації питання вирішуються на верхньому рівні. Але за демократії якість цього (верхнього) рівня, його повноваження і привабливість є кардинально відмінними від якості, повноважень і привабливості державного рівня авторитарної системи. Тому потреба оновлювати державний рівень за допомогою Майдану за демократії не виникне.
 
Отже, разом із падінням авторитарної системи зникне потреба в Майданах.
 
Зараз наше суспільство перебуває на переході від "населення" до "громадянського суспільства". Відповідно, країна готується змінити авторитарну систему на демократичну. Тому не дивно, що на цьому переході спалахують наміри створити новий Майдан. Але також не дивно, що ніхто цілком не вірить в його доцільність, доречність, спроможність, чистоту ..