Ібо що таке є "партія" в Україні?
 
Щоб дати правильну відповідь на це дитяче запитання, треба просто згадати яку систему управління має наш народ-населення. Яку?
 
Правильно! Авторитарну має. Олігархічну. Систему управління бюджетом (общаком), потоками, привілеями, бонусами і т.п.
 
Вертикалі авторитарної системи заповнені шукачами приємних можливостей. Бажаючих долучитися до можливостей, слава Богу, у нас вистачає, тому біля золотих воріт утворився натовп, а за тим і атрибут конкуренції у вигляді т. зв. "партій". Тут тре зазначити, що правлячий клас України любить Європу за її гроші і в пику хижому Кремлю, тому у нас завше були демократичні декорації. Так що конкуренція "партій" біля золотих воріт під час "вільних і чесних виборів" була ознакою демократичності нашої авторитарної системи в очах донорів.
 
Тобто, змагання загонів ЛПМ (Любителів Приємних Можливостей) за право заповнити вертикалі системи було в нас єдиним способом "політичного життя".
 
Коли один з таких загонів сидить в системі, інший сидить в "опозиції". Сидить і чекає слушного часу. І при тому правлячий загін ЛПМ не знищує "опозицію" .. Нє, Україна мені подобається!
 
А тепер уявімо собі, що авторитарна система вичерпує свої можливості і зізнається, що сагласна .. Сагласна на шо завгодно, бо вже немає ніяких сил. І бажання. І казна пустая.
 
Президент віддає останнього указу з одним єдиним красномовним словом "Пі*дець!" і відлітає до Парижу вчити французьку. Або до Мадриду вчити іспанську. Бо вілами він там вже вільно володіє, а мовами ще нє.
 
А "партії"? Тобто загони ЛПМ .. В них зникає будь-який потяг до "політичної діяльності" .. І політична діяльність припиняється. І Савік зачиняє "Свободу слова", плачить, бо продовжує її "бєзумно любити".
 
І як же ми будемо жити без "Свободи слова" ?