для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Всеосяжний сліпий траст


Всеосяжний сліпий траст
Довіра це вельми рідкісне, більш того дуже цінне  почуття.
Відтак довіряти в сліпу, та ше й баризі, всі «життєві принципи» котрого зводяться до елементарного …  
це верх глупства, шоб не сказати  відвертої дурості.
 
Однак, як кажуть в народі – «яке їхало, таке й здибало» й прибічники «гаранта» ладні сліпо повторювати ту ж дурню яку останній згодовує своїй пастві. Отут нещодавно один «пачітатєль» шоколаду затято намагався отримати відповідь на своє досить дивне запитання …
15.10.2016 00:33:59
Хто у Владі в Україні заявив про згоду провести вибори до отримання контролю над кордоном?
зараз, а не в час підписання домовленостей.

Дивне тому, що з одного боку в країні практично нема людини котра б не знала що саме такий алгоритм передбачений Мінськими папірцями, а з іншого нема тих, хто б не чув від «гаранта» отого глупства про «безальтернативність мінських домовленостей». Однак фраза «пачітатєля» – «зараз, а не в час підписання домовленостей» дає зрозуміти, що «підписати» одне, а потім відшуковувати способи «кинути» учасників, це нормально, як для гаранта європейської країни. Однак чим ти тоді відрізняєшся від Пуйла?!
 
Ні, безперечно нам розкажуть шо то була велика стратегія – обману ворога, адже з «вовками жити, по їхньому вити» і виконувати підписане … «і в міслях нє било». Однак, на біса ж підписувати те, виконання чого протирічить не тільки інтересам твоєї країни, а й елементарному здоровому глузду. Та й брехати не варто, ніби то забуваючи, що «гарант» Конституції таки збігав до ВР, щоб внести зміни до Основного Закону держави на догоду зовнішньому агресору, що само по собі тхне державною зрадою, як для дійсно гаранта незалежної держави. Але хвалити Бога ще є українські громадяни, що зібравшись під ВР, хоч і ціною трагічних подій, однак змогли вправити клепку затурканим депутатам й зупинили офіційну фіксацію зради державних інтересів в Конституції.
 
Т ще й похапцем внесені антиконституційні зміни в Конституцію, в частині голосування змін до неї – «на наступній черговій», та ще й освячені КС, після чого голосувати зміни можна будь коли, сумнівів в намірах «гаранта» не залишають.
 
Бо «сцуть» мінських домовленостей очевидна, й відносно них вельми точно висловився Сергій Дацюк
«Мінські домовленості» це домовленості про цивілізований розпад України, на який українська олігархічна влада погодилася і тепер шукає спосіб, як найменш вразливо донести це своїй громаді.
 
«Мінські домовленості» це більше, ніж зрада українського правлячого класу своєї громади – це зрада міжнародної спільноти самому принципу ООН (преамбула Статуту ООН – принцип «рівності прав великих та малих націй»)
.
Враховуючи що вже два Майдани поспіль, результатами зусиль романтиків користаються олігархічні негідники, то у останніх з’явилась  думка, що вони виживуть «за будь-якої влади, за будь-якої політичної приналежності територій їх активів». Однак події у ВР 14 квітня цього року продемонстрували, що злодійські «еліти» таки дуже бояться втратити влади, і один одному абсолютно не вірять.
 
Постанова про призначення Гройсмана прем’єром була прийнята з грубим порушенням Конституції України, оскільки голосувався не президентський проект постанови про призначення, а проект внесений депутатами Югіком Луценко та Максимкою повним Бурбаком.
 
Бо для унеможливлення «кидка», в цю постанову було напхано все, про що мріялось й БПП і НФ, а саме – відставка Яценюка, з відміною постанови про визнання роботи КМ у 2015 році незадовільною, ну й «важдєлєнноє» призначення Гройсмана прем’єром.
 
От тільки після такого «призначення», чого в правовому сенсі вартий підпис якогось там Вовіка Гройсмана, бо в цивілізованій країні, ну хіба що як автограф дружбана «гаранта».
 
Та власне питання довіри взагалі досить гостро стоїть в Україні, якщо вже навіть Віденьський провайдер «гаранта», Дімка Фірташ, поділився своїми откровєніями … «Ми вважали, що Порошенко буде меншим злом, а він став більшим злом», то про що вже думати 54% електоральних йолопів.
 
Та власне й найбільше зло від кримінально-олігархічної системи навіть не в тому що вона мародерствує, грабуючи під час війни бюджет країни та її громадян, а те, що вона підриває – надію на краще та віру людей в побудову успішної України.
 
Бо найгірше що може бути в нашому положенні – це саме зневіра, появу якої ні в якому разі допустити не можна. Хоча власне, а з чого зневірятись, адже розраховувати на те, що олігархи почнуть реформувати країну, це треба вже зовсім жодної клепки в голові не мати.
 
Тому найголовніше не залишати олігархічній системі часу навіть до наступних чергових виборів, бо це просто ускладнить можливість реформування країни, та вщент виснажить її економічні сили.  
 
Звичайно можна вивернути цілу купу закидів на кшталт  – «а чи є план дій»,, «Пуцін нападзьот», «всьо в руках алігархав» й т.п.
 
А ще нагальні зміни в країні можна вельми ефективно поховати під десятиріччями обговорень різноманітних й часом вельми контроверсійних візій – хто стане рушійною силою змін, яка має бути Конституція, як все унормувати, та з кого буде складатись конституанта.  
 
Однак в житті все простіше, навіть реалізація отієї «коаліційна угода», котру уклали після Майдану гідності, й дуже швидко забули, є для початку цілком нормальним планом дій, тільки варто розуміти, що мирно й ліберальненько «систему» зламати не вдасться, її доведеться трощити, а її носії будуть змушені вищати від болю та «задоволення». А крім того ще треба засвоїти просту істину, не буває при зламі «системи» – самоорганізації, бо вона складається виключно з ініціативи окремих людей з лідерськими якостями (власне - Лідерів). Не буде їх, не буде ніякої «самоорганізації». От тільки Лідери які здатні в Україні зреалізувати злам олігархічної «системи», це «товар» штучний, їх по пальцях можна порахувати.
 
Шось у мене таке відчуття, шо певну «субстанцію» вже почало корчити в судомах й чутно виск, бо вони чітко відчувають Лідера, як це вже неодноразово було, хоча б в тому ж останньому фейковому, «безврємєнно патанувшєм»  сльомі.
 
Так шо власне питання в одному … в якому акті бабахне ружжо, «висяче на стіні»!
 
P.S. До речі, єдиною рушійною силою змін (в т.ч. й у сенсі фінансування процесу) зараз можуть стати лише залишки середнього класу, можливо хтось з хитрунів олігархів, котрого далекоглядність спонукає стати патріотом, та безперечно батальйони з громадою шо долучаться.
© Surfеr [19.10.2016] | Просмотров: 4018

2 3 4 5
 Рейтинг: 36.0/57

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook