Вчорашня дискусія навколо земелього питання виявила цілий ряд цікавих аспектів, які я сьогодні хотів би висвітлити. Але спершу про саму назву сьгоднішнього НМСД. Буде всього лиш три пальці і, собою само, складені в таку ось фігуру: Ось цей малюнок талановитого Юрія Журавля буде найкращою ілюстрацією до того, як слід себе поводити, займаючись безоплатною приватизацією землі.
  Що ж, рушаймо. Сподіваюсь, що написане мною додасть комусь віри у власний успіх. Розпочну я із закидів у мою адресу стосовно ілюзорності теми, яку я зачіпаю. Усе якраз навпаки. Вважаю себе пефекціоністом і у якості доказу зняв сьогодні коротке відео (не найкраще, а все ж), у якому продемонстрував себе, як живу істоту та документи, які підтверджують на практиці працюючий пункт шостий статті 118 Земельного Кодексу. На жаль відео чомусь не вставляється, може зроблю це в коментарях, а в тексті викладу фото деяких документів.
  По ходу розповіді буду уточнювати свої позиції стосовно нашої теми. Перше, на чому я хочу наголосити,- я за ринок землі, але не за той ринок, який нам нав'язують, а такий, до якого міг би бути причетний кожен із нас і то у якості продавця, а не стороннього спостегігача чи покупця. Я за те, щоб був ринок землі, але ринок чесний і відкритий. А з такими от позиціями я категорично не згоден. Хоч автор ніби поборює популізм, але сам грішить ним на кожному кроці. Куди цікавіше читати ось таке Це я для розширення дискусії матеріал підкидаю.
  Тепер детальніше про мій приватний випадок. Будучи закоханим у наші Карпати, відростив собі мрію пр те, щоб десь на старість років зіп'ясти собі якусь дідорню з гарним краєвидом. Для мене найкрасивішою є наша Чорногора, а в ній ось це:
Ну щоб якось отак було колись:    А оскільки я не один такий бахнутий на цілу голову, то швидко знайшлося ще троє спільників. І от ми розпочали приватизаційний процес, який протривав три роки. Довго, важко, але без жодних хабарів і доведення чиновників (чим вища посада, тим вища точка кипіння) до стану афекту. У мою папку із землевпорядною документацією лягло документів на 57-ми сторінках. Покажу фрагменти першого і передостаннього за хронологією: Останнім документом був акт виносу земельної ділянки в натурі. Крім того, окремо я зберігаю товстеньку папку з претензійної роботи. Я її називаю "Майн Кампф". На цих документах можна було б написати окрему книгу...
  Хочу, з огляду на сказане вище, підкреслити, що згадана мною стаття Земельного Кодексу стосується кожного громадянина, а не тільки селян чи тих, хто має землю у корстуванні. Ще раз - кожного. Інша справа, що ніхто не спішить роздавати землю. І от коли наші комбатанти - АТОшники влаштовують голосні акції з метою отримання обіцяних наділів, то, як не сумно, вони борються за те, що і так їм і так належало по закону, як і кожному з нас.
  Підсумовую. Кожен громадянин повинен мати можливість безпроблемно й безоплатно отримати у власність земельну ділянку, скористатися цією можливістю, а уже потім можна говорити про ринок землі. А до того часу - зась! Мораторій і тільки мораторій.  Щастя усім!