Революції?
 
Революції змінюють устрій і спосіб управління. Скажімо, в Європі в ХІХ-му ст. монархічно-феодальний спосіб управління було замінено на демократичний. За прикладами звертаємося до Гугла.
 
1. Португальська революція 1820—1823 рр. — буржуазна революція в Португалії, тривала з 24 серпня 1820 по 30 травня 1823. Ставила за мету ліквідацію монархії і виведення англійських окупаційних військ з країни.
Перебіг подій
 
Спалахнула під впливом революції в Іспанії 1820 року. Початок революції поклало повстання військових частин у Порту. В повстанні взяли участь і представники ліберального дворянства, буржуазії та чиновництва. Повстанці утворили орган найвищої державної влади — Тимчасову жунту і оголосили скликання кортесів для прийняття конституції.
 
У вересні повстання охопило Лісабон, і невдовзі Тимчасова жунта встановила свою владу на території всієї країни. В 1821 установчі кортеси прийняли ліберальну конституцію, що набрала чинності 23 вересня 1822. За новою конституцією Португалію проголошено конституційною монархією, скасовано інквізицію, проведено секуляризацію церковних земель, проголошено свободу друку. Всі португальці визнавалися вільними і рівними перед законом, встановлювалася недоторканність приватної власності. Проте аграрне питання залишалося нерозв'язаним. Окупація Іспанії французькими військами і придушення революції 1823 року спонукало буржуазію в Португалії відмовитися від дальшої боротьби за революційні завоювання. У травні 1823 контрреволюційні офіцери вчинили заколот і при підтримці Англії і Франції відновили абсолютну монархію і феодальні порядки в країні. (Вікі)
 
2. Для тих, хто у розпачі від наших відкатів від "завоюваннь революції", а також - від імперскості Кремля, корисно згадати як це відбувалося в Європі:
 
«Доба реакції» в Європі. Розгром наполеонівської імперії монархічні уряди Європи використали для зміцнення абсолютизму і станових привілеїв дворянства. У багатонаціональній Австрійській імперії уряд Меттерніха нещадно карав будь-які прояви національно-визвольних рухів. В Італії жорстоко переслідувались італійські патріоти, що прагнули скинути австрійське ярмо.
 
Політику Меттерніха підтримували монархи Пруссії і Росії. Реакція лютувала і в Іспанії, там було скасовано Конституцію 1812 р. і відновлено абсолютну владу Бурбонів. Духівництво і дворянство повернули собі колишні привілеї, а церква здобула величезний вплив на суспільне життя. Навіть в Англії уряд не зупинявся перед обмеженням давніх громадянських прав і свобод, щоб придушити демократичний рух.
 
У Європі посилився тиск на прогресивну пресу. В школах та університетах звільняли ліберальних викладачів. Гарантами підтримки й охорони встановленого Віденським конгресом порядку виступали держави Священного союзу. Сучасники називали 20-30-ті роки ХІХ ст. «добою реакції». Проте всі спроби зберегти й увічнити давно віджилі порядки були приречені на невдачу. Розвиток ринкової економіки дедалі більше підривав позиції дворян-землевласників, а в Європі не припинявся рух за демократизацію суспільного ладу і скликання парламентських установ. Уже в 20-х роках ХІХ ст. у Європі спостерігається нове піднесення революційного руху.

 
Зверніть увагу - перерва між хвилями демократізації становила 20-30 років. Це був часовий проміжок для появи і виходу на арену нового покоління.
 
3.  "Революції 1848—1849 років (відома під назвою «Весна націй» та «Народна Весна») — низка революцій, що прокотилися Європою у 1848 році. Весна Націй досі залишається наймасштабнішою у європейській історії хвилею революцій, проте в зв'язку з політичними реакціями, у всіх випадках влада була відновлена протягом року.
 
Революції були демократичними по своїй природі, ставлячи за основу знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав" (Вікі)
 
А що ж змінилося у нас після тих наших "революційних" подій?
 
Чи змінилася форма і спосіб адміністративного управління в нашій країні? - Ні! Як була авторитарна кланово-мафіозна система, так вона і залишилася.
 
А що ж все ж таки змінилося? - Змінилося положення України на межі між цивілізацією і авторитаризмом. Саме, двома поштовхами (04 і 13) Україна віддалилася від авторитарного Сходу і наблизилася до демократичного Заходу.
Такого незначного зсуву рівноваги виявилося досить щоб викликати істеріку у всесвітнього стовпа авторитаризму. І світ опинився в передвоєнному стані.
 
*************
 
Чи вціліє Україна (як державне утворення) в обставинах світового конфлікту?
 
Мені здається, шо вціліє за умови перетворення внутрішнього устрою з типово східного на типово західний. Для того, щоб не лише наблизитись до західної цивілізації, а й увійти в її склад, нам необхідно замістити існуючу зараз авторитарну систему управління на демократичну систему.
 
Попри історичний запит на таке заміщення, воно не може відбутися (в стислі терміни) від самого усвідомлення його невідворотності. Адже ментальність діючих поколінь сформована за авторитарії і пристосована для неї. Саме тому вся критика "демократичної опозиції" зосереджується на особі Президента (адже тільки в авторитарній системі всі важелі управління знаходяться в одній кімнаті).
 
Тобто, демократичний переворот у нас може відбутися лише стихійно, без усвідомлення революційними масами наслідків своїх дій.
 
І такий революційний переворот може відбутися після краху авторитарної системи.
 
Щоправда, проглядає ще один шлях демократичних перетворень - фактична відмова авторитарної системи від своїх повноважень на користь органів самоврядування. Звичайно, така відмова може бути лише вимушеною, як альтернативою до дефолтних погромів "влади".
 
Дефолтна влада перебуває у своєрідному цугцванзі - щоб вона не вчинила, все веде до втрати нею повноважень на користь рівня областей.
 
Перенесення повноважень на рівень областей ще не є кроком до демократії, а є кроком до створення мафіозних князівств. Але таким є поступ історичного розвитку нашої постколоніальної нації - кожна область розпочне пошук власних шляхів демократичних перетворень.