Впродовж історичного буття країни об'єднуються в союзи або розпадаються на фрагменти. Все визначається поточними тенденціями, що гуляють по певних територіях.
 
Тенденція об'єднання виникає і зростає разом з протяжним періодом успішного розвитку. Після останньої світової війни країни Європи розбудували такий добробут, який для подальшого розвитку вже потребував європейської координації. От і виник ЄС.
 
Країни радянського православія (СРСР і Югославія) навпаки, ломанулися у регрес (авторитаризм не дає власного прогресу) і розпалися.
 
Отже, з історичного досвіду можна вивести таку системну закономірність:
 
об'єднуються на підйомі, розпадаються на спаді.
 
Те, що ми спострегігаємо зараз в Європі є свідченням спаду. Крива історичного розвитку Європи (і не лише її) готується зробити ізлом.
 
Схоже, що російські стратеги і тактики в їхніх шарашках давно розробляють проекти по стимуляції європейського спаду. Хоча спад не можна навіяти ззовні, тому що він є тим необхідним процесом, який приводить до зміни парадигми розвитку.
 
Тенденція розділення не обійшла і Україну. Імперія Пу знає згадану тут закономірність, отже, її тактика є втіленням проекту "Спад в Україні". Чим гіршими є наші справи, тим сильнішої стає тенденція розділення. Механізм розділення виходить з такої логіки:
 
якщо державний рівень виявляється неспроможним, регіони перемикаються в автономний режим.
 
Звичайно, що спад в нашій країні зумовлений не втручанням імперії Пу, а природною властивістю авторитарної системи до занепаду і заведенню країни в глухий кут.
 
Але рука Кремля ефективно сприяє цьому процесу, прискорюючи його штучно. Передчасна руйнація авторитарної системи загрожує нам періодом невизначеності і розпачу, коли недоношеному суспільству незрозуміло куди і як треба рухатися. В таких обставинах країна уникає відповідей на складні питання і розпадається на фрагменти, для яких проблеми життєспроможності є дещо простішими.
 
Отже, як висновок: падіння нам не уникнути (авторитарна система у нас непорушна). Тому або треба терпіти до приходу в активну фазу нового покоління (тим, кому зараз 1 рік), або спокійно сприймати невідворотні історичні наслідки спаду.