Перші слова, які сказала Надія Савченко на рідній землі:
 
.. я завжди готова покласти своє життя ще раз на поле бою за Україну.
 
Я зроблю все можливе, щоб кожна дитина, яка сидить зараз в неволі, була звільнена.
 
У нас буде Верховна Рада складатиметься з тих людей, які того варті.
 
Ми будемо жити в Україні так, як гідно повинен жити людина.
 
Якби люди не говорили, то політики мовчали б вічно.
 
Дайте мені не скурвитися і не спаскудитися
 
                                                                            
 
Надія є! Вона на Батьківщині!
З мордору вийшла чистою сльозою.
А ми в своїм страждаємо  донині
Без миру, без надії,  без покою.                              
 
Пройшла полон, тюрму і не хилилась
Перед   шматтям мордорівських знамен.
Якби лишень ти ще не спокусилась
Трубою мідною по імені "рошен".
 
Якби ти відпочила, та взялася
Не ПОПу солоденьку цілувать,
А банді, що вампірами впилася
Щоб нашу Україну грабувать,
 
Одкоша дати, і назвати чітко,
Хто свій, а  хто барижить на війні.
Ми знаєм, ти знесилилась, лебідко,
Але вже йдеться: житимем чи ні?
 
Ми знаєм, то єдина б спромоглася
Падлюк по іменам усіх назвать.
Якщо хуйлу ти там не піддалася,
Надія є!
          У нас!
              На тебе, Надь!