Так склалося, що я знедавна почав слухати на роботі "Радіо Шансон". Вимушено. А для різноманітності- "Радіо Пятніца". Яка різниця? А така ж, як у Подерв’янського, між камандіром та ахвіцером: пам’ятаєте? Наслухавшись такої радості до блювоти, я багато чого можу сказати тим дєятєлям, що на словах турбуються про "якісний україномовний контент", мовляв, коли він з’явиться, тоді й побалакаємо. А поки що- слухайте, посполиті, качєствєнний російський. Та вчіться. Цінуйте. Вам є чого прагнути.
 
   От я з приводу "качєства". Одне творєніє: "Абонєнт нє звоніт, абонєнт..." в різних комбінаціях. Звоніт, нє звоніт, позвоніт... Друге, не менш качєствєнноє, щось приблизно таке, бодрячком так: "А я люблю єйо всякую: і пьяную, і бєсноватую, і с зубамі люблю і бєз (видно, коли п’яна, то часто зуби дома лишає). А одне душераздірающєє творєніє я навіть запам’ятав:
 
   "Снова стою одна,
   Снова стою і снова (постояла, пішла- і так, мабуть, тричі),
   А вокруг- тішина,
   Взятая за основу (за основу чого, заради Бога???)".
 
   Значить, отаку муйню ми вважаємо якісним контентом та взірцем для наслідування. Ну да, ну да.
 
   А ще у нас з’явився гарний фільм. "Не зарікайся". Мені цікаво: є хоч один радянський фільм, що його знято під час Другої світової, де б йшлося про "нужно услишать нємцев" та "віновати обє сторони"? Нема? А у англійців нема? А у німців? Як у них усіх нема, то нам нафіг? Та й кого мені пропонують "панять": зрадника? Агресора? Та мені до сраки їхні душевниє пориви. Я думаю про свою державу, про друзів та знайомих, що воювали. Про тих, що загинули.
 
   Ви, творці серіалу "Не зарікайся", намагаєте пропхнути ідеї "русского міра". Об’єктивно ви працюєте проти нашої держави. До речі: ви громадяни України чи Росії? Свою точку зору ви називаєте плюралізмом. А я- сепаратизмом та зрадництвом.
 
   До речі, ефір, забитий от такою муйнею, про яку вже згадував,- це теж пропаганда "русского міра". Хлопці та дівчата, що на радіо та телебаченні годуються! Слухайте сюди: вас скоро будуть пиздити.Бо держава наша ще досі рашизм та зрадництвло вважає проявом плюралізму. А от суспільство називає таки речі своїми іменами. Й може відреагувати відповідно.  Ні, я нікого не підбурюю. Але ви вже більше двох років старанно випрошуєте та випрошуєте собі дрина проміж рогів. Ой не доводьте до гріха.
 
   "Ми- адін народ, у нас, практічєскі, одін мєнталітєт!"- а це вже точнісінько, як у приказці: назви людину 100 разів свинею, а на 101-й вона зарохкає. А якщо називати не 100 разів, а 300 років? Тоді й упісюються від щастя: хто після третьої склянки, а хто й на тверезу голову- від листа дебіла до лошиці. "Я куплю тєбє дом! Правда дєнєг нет, но я виіграю в лото". Щастя повні штани. Любителі шари в захваті. Ну, й руського міра також.
  
   Оця любов до шари (а як шари немає, то хоч щось зкомуниздити!), любов до крутізни, синього від наколок пуза, золотих зубів- усе це нам лишилося на спадок від совка. Сусіди наші зжерли оцей спадок із щасливими рилами. І годують його нам. Щоб була бодай яка можливість хай в майбутньому, хай навіть у віддаленому, накинути нам на шию зашморга, розцяцькованого "дружбою", "братством" та "аднім народом". Цього вони домагаються й від цього не відмовляться ніколи.
 
   А зарікатимуться- не повіримо.