Загальновідомо, що англійська мова дуже точна, так би мовити, аналітична. Не заглиблюючись в лінгвістичні заморочки там усілякі скажу просто: англієць, американець, австралієць тощо, коли висловлюють будь-які свої думки завжди чітко і однозначно уточнюють ЧИЇ ноги вони миють, ЧИЮ маму вони люблять, себто ми кажем: «Я мию ноги» чи «Я люблю маму» вони – «Я мию СВОЇ ноги» чи «Я люблю СВОЮ маму». Десь так.
 
І якось дивно слухати Петра Олексійовича та Арсенія Петровича, котрі дуже гордяться (і цілком заслужено!) своїм вільним володінням англійською мовою. Ось, до прикладу, недавно Петро Олексійович заявив, що, мовляв, цього року «…ми повернем Донбас…». Кому? Ахметову і Бойко? Чи комусь іншому? Ко-му?! Жоден англосакс так би не сказав. Не уточнюючи кому…
 
Арсеній Петрович очолює політичну силу «Народний фронт». Який це такий ще фронт? Якого народу? Супротив якого?... Ну, скажімо, проти якого народу ми, «маленькі українці», як любив наголошувати В.Ющенко, вже починаєм здогадуватись – проти українського (ціни, тарифи, ставки і т.д. і т.п.). На жаль…
Чому би було не взяти приклад з В.Ющенко, котрий створив «Нашу Україну»? Всім тоді одразу стало зрозуміло, що Україна не НАША («маленьких українців»), а їх, так званих «любих друзів».
 
В розвиток теми.
Багато хто сміється з тих хто «ботає по фєні». Я би цього не робив, позаяк «фєня» не є простішою від англійської та й вивчати її набагато важче – «топчучи зону», а не в Оксфорді чи Гарварді, та ще й за не вивчений урок можна отримати замість незадовільної оцінки «пєро в бок». Такі да!
Ось, наприклад, перекладіть на англійську і на «фєню» поговірку: «Счастлівиє часов нє наблюдают!» На англійську ноу проблєм: «Happy hours are not watching!». А на «фєню»? Не знаєте? Я теж не знав, допоки мій сусід, котрий недавно «відкинувся» мені не переклав: «Каму кльово, тє котлов нє сєкут!».
 
Отож бо і воно.