1. Ще трохи передісторії
 
Цікаво, що автократія була колись всюди, де був феодалізм. Тому що за феодалізму існувала природна для тих часів бідність .. Виснажені угіддя - не вистачало їжи, одягу. Житло у бідних було жахливим .. Праця важка, з ранку до вечора, продуктивність праці низька, хвороби, купа дітей .. Неграмотність .. Дикість .. Тут нічого іншого, окрім автократії бути не могло.
 
Російська імперія чи не остання в Європі розпочала процес накопичення середнього класу для виходу з феодалізму. І нездужала – Перша світова її виснажила .. Монархія не витримала і розлетілась на друзки. І з тих друзків почала утворюватися нова форма. Якою вона могла бути? Демократичною?  Ні, середній клас РІ був надто слабким, щоб очолити процес формоутворення. А нижні класи опинилися як раз при зброї. Отже, з уламків не могло виникнути нічого іншого, окрім того, до чого всі були готові за способом попереднього життя.
 
Таким чином, замість монархічної авторитарії утворилася авторитарія комуністична. Завдяки вправності большовиків вона протрималася аж 70 років – три покоління (діди-діти-онуки). Зародки впорядкованого заможного життя, що були при старих формах, в понівіченому вигляді були успадковані правлячою комуністичною елітою.
 
2. Сучасна українська автократія
 
Отже, за феодальної автократії бідність була цілком природним станом для більшості посполитих РІ. Щоправда, українське населення не голодувало. Більше того, в його середовищі споконвічно існувало стійке уявлення про впорядкований добробут як норму життя нормальної родини. Кремлядям навіть комуністичними голодоморами не вдалося витравити з ментальності українців цю рятівну для нашої нації норму.
 
Але три покоління під комуністичною автократією і от уже одне під капіталістичною засвідчили: теперішня бідність є цілком рукотворною.
 
Теперішня бідність є атрибутом авторитарії. Отже, ми залишатимемося бідними, поки не позбудемося авторитарної системи управління.
 
3. Демократія
 
Мафіозна система існуватиме доти, поки саме вона визначатиме долю країни. У цієї системи є лише два ворога: зовнішній і внутрішній. Зовнішнім ворогом є інша автократична система, а внутрішнім ворогом є громадянське суспільство і громадське управління.
 
Тут, шановне панянство і панство, я мушу завершити свою оповідь. Сподіваюсь ви все зрозуміли.