Третій Президент після радісної і переможної карнавальної Помаранчової містерії очолив авторитарну систему без щирого натхнення. Приймаючи булаву, тримаючи руку на Святому письмі, цілуючи прапор, Третій відчував гаряче дихання клятої Юльки. Що робити, як жити? За форматом авторитарії він мав би стати батьком нації, включаючи до неї олігархів і олігарханят. Який би він не був, але у нації іншого немає. «Хто ваш Папа?» - спитав би кореспондент ВВС якого пересічного на Хрещатику. І той відповів би не вагаючись: «Ющенко наш Папа!».
 
Юлька все спаскудила. Їй чхати на устрій авторитарної системи. Вона все робе по-своєму. Спить і бачить себе на місці Вітька Хоружівського. Він трохи помучивсь, а потім взяв і прибрав тую Юльку. І правильно вчинив, до речі. Ти прийшла сюди від Майдана? Ну, то повертайся на свій Майдан, якщо він твій. А я тут сам як-небудь .. Як-не-будь з поміччю Вітька Балоги ..
 
Тому що в авторитарці у Папи має бути коло вірних сатрапів. Таких собі петрових мєншикових .. Які хоч і крадуть завзято, але систему тримають.
 
Ну, донецькі, звичайно, часу не згаяли і взяли такого смішного Папу в облогу з його вірним Балогою. Зайшли в Раду з братвою, всадовили Янука Ющенку на ПМ і згодом Ющенку залишалося лише сісти за руль і везти Ріната в баню, а Януку подарувати «Міжгір’я». В решті решт, Рінат і Янук розуміють що таке авторитарка, отже вони були для ВА скоріше свої, ніж чужі. А Янук так взагалі – українську вивчив. І не каже «кааліція».
 
А в 2010-му Папою став справжній авторитар. Як кажуть, з хама та й в хани. Хан Янук! І по простоті свої хамсько-ханської душі він взявся реформувати конфігурацію системи, додаючи до неї такий елемент, як «сім’я». Системі це не дуже сподобалося. Також не сподобалося системі, як Папа не тримає кордону олігархічних угідь, в які просочуються конкретні росіяне. Можливо тому Янук тікав з України з такою швидкістю.
 
Таким чином, наш досвід свідчить про те, що система потребує вправного Папу. Такого, скажімо, як Папа Лука. У нас такого не було. Щоправда, і такого суспільства, як наше, на постсовдєпії також нема. Такого, що спить-спить і раптом прокидається на Майдані.
 
А тепер в двох словах за авторитарію і демократію.
 
Авторитарія є ієрархічною розгалуженою системою. Всі напрямки управління виходять з одного джерела «влади», яким є Президент. Тобто, верховних управляючих є декілька, але всі вони здійснюють управління під одним дахом.
 
Кожна управлінська одиниця авторитарії має дві складові: службову і власну. Службова складова спрямована на «системну» діяльність, власна – на участь в мафіозних «схемах», чи просто – в отриманні ренти від клієнтів системи. При тому верхній рівень моніторить нижні рівні, а нижні рівні сприяють благополуччю верхніх.
 
Звичайно, діяльність всіх елементів авторитарної системи відбувається за певними правилами, які не співпадають з тими кодексами, що їх генерує ВР. Тому кожного акціонера системи за потреби можна притягти до суду.
 
Судова «влада» є ключовим фрагментом системи. Вона не лише репресує активних антисистемних діячів, а також є гарантом існування системи під час «майдану» і після нього. Будь-які ворожі дії зорганізованого суспільства чи конкурентів володарів Печерську тонуть в болоті судової системи.
 
Отже, поки системою управління є авторитарія, правової держави у нас бути не може.
 
За відсутності правової держави в країну не підуть великі інвестиції. Чи може наша країна просуватися в бік цивілізації без достатніх інвестицій, а лише за рахунок внутрішніх джерел? Моя відповідь – ні.
 
Тому я стверджую, що авторитарія не має позитивних перспектив. Логіка потребує визнати, що суспільство, якщо воно хоче бути заможним і жити впорядкованим життям, має дозріти до демократичного перевороту.
 
Демократія влаштована "навпаки" .. В тому сенсі, що джерелом управління тут є суспільство, яке починає інсталяцію управлінської структури з обрання довірених менеджерів громад. Далі, довірені особи обирають наступний рівень  і т.д., аж до державного рівня. В близької до нас за духом Швейцарії на тому державному рівні оперують сім "консулів", кожний з яких стає на рік "першим" по черзі.
 
Звичайно, що зменшення державних функцій і збільшення місцевих супроводжується відповідним перерозподілом фінансів. При тому витрати потрапляють під нагляд суспільства і корупція стає виключним неподобством з невідворотним покаранням.
 
Завдяки впорядкуванню життя за правилами здорового глузду, значно підвищується к.п.д. інвестицій. Країна виробляє більше, втрачає менше.
 
Ми вже впевнились, що майданне покоління не мислить у таких конструкціях. Все, на що воно спромоглося, так це "увійти в Раду" і там намагтись "очистити" владу". Тобто, "нова хвиля" намагається відмити чорного кобеля та й до беля. Чому вони такі дурні? тому що не дозріли до відходу від авторитарних уявлень про життя. Для них державний рівень є визначальним. Як вчила їх партія.
 
Отже, нове життя прийде лише разом із новими генераціями українців. І з тією швидкістю, з якою буде збільшуватись кількість новоприбулих.