Кращою посадою в радянській Україні була посада голови ідеологічного відділу ЦК. На роботу привозять-відвозять. Після роботи на тебе очікують всі приємні побутові обставини номенклатурного класу. А на роботі можна читати книжки чи спілкуватися з майстрами різних мистецьких жанрів. Щодо брудної ідеології, то її підтримують на встановленому з Москви рівні помічники з секретутками.
 
Для людини певного ступеня шляхетності і морального здоров'я за такого життя є одна загроза - можна непомітно перетворитися на дисидента. Ну, тут можна не хвилюватись - той, хто потрапив в такі номенклатурні місцинки, як ото ідеологічний відділ, вміє перетворюватися в дисидента з цілком безпечною для нього швидкістю. Так шоб тютєлька в тютєльку опинитися на приємній верхівці в новій конфігурації тієї ж системи.
 
І дійсно, попервах на посаді Першого Президента було поєднання приємного з корисним. В економічному плані країна продовжувала радянське падіння, в ідеологічному плані політична еліта працювала над гербом і гімном. В соціальному плані всі шукали способів заробити знецінених грошей в умовах краху.
 
Та ось вже стали помітними ті хижаки, які приглянули собі ласи клапти всєнародної власності і процес приватизації пішов. Країна перетворювалася на джунглі. "Ні, це не для мене" - сказав ЛМ і шляхетно залишив посаду, уносячи з собою пояс Першого Президента України. Президента, який уникнув долі узурпатора.
 
А чому? А тому, що на той час авторитарна система капіталістичного типу ще не склалася. Але вона стрімко народжувалася. Особливо гучно хижаки чавкали в промзоні України .. І тут роль модератора з непоганими комісійним відхопив собі секретар парткому "Южмаша". В той час, як прямо на очах хижаки збільшувалися в розмірах, роль Президента зводилася до розбудови "правоохоронної" і фіскальної систем для стягування з хижаків своєї управлінської ренти. Другий Президент в свій перший термін створив цю систему державної модерації дикого капіталізму. Звичайно, він несамовито бажав скористатися повною мірою такою чудовою машиною панування і збагачення. І отримав від вдячних підданих другий термін.
 
Ну, ми пам'ятаємо, як ЛД бігав у ВР за додатковими повноваженнями, яких не вистачало для повного набору інструментів. Адже система новонародженої капіталістичної авторитарної системи мала формат "парламентсько-президентської республіки". Капіталістичним хижакам, а також націоналістичним "демократам", здавалося необхідним мати інструмент протидії Президенту, який отримав під своє управління силовиків і фіскалів. Вони всі потребували сильного Президента, але і побоювались його.
 
Для такої системи, що утворилася, правильний Президент тримав на потрібному рівні керованість системою і отримував за це свою частку по панятіям провідних гравців. Для авторитарної системи капіталістичного типу була необхідною рівновага між силовим блоком Президента і фінансовим блоком олігархів. Силовий блок запускав пазури в кишені бізнесу, бізнес прикуповував собі середню ланку силового (взагалі - управлінського) блоку. Вони складали симбіоз і не змогли б успішно існувати поодинці.
 
Стосунки в трикутнику Президент-ВР-Прем'єр визначають ступінь керованісті системи з єдиного центру. Навіщо потрібна достатня керованість з Центру? Вона потрібна для того, щоб хижаки, кожний з яких міг би купувати всіх управлінців, не розідрали цю систему вщент. Сильний Президент для авторитарної системи є критично необхідним. За сильного Президента кожний з провідних гравців знає, що краще дотримуватись правил (панятій), ніж спокушатися можливостями вхопити якийсь надлишок.  
 
(перерва)