Колєго Блік висловив свої думки з приводу нашої долі і підштовхнув і мені додати трохи думок. Бо насправді галасу багато, а притомних думок - не дуже.
 
1. Протяжність процесів.
 
Кожний перехідний процес має свій характерний час. І розмір цього часу визначається параметрами системи.
Про цей розмір у випадку суспільних процесів ми дізнаємося постфактум. От, скажімо, повернення прибалтійських країн до статусу незалежного існування потребував 50 років. Просто 50 років і ніхто не винен, навіть Радянський Союз і Коба особисто. Тому що природа Московії потребувала постійного розширення. Як тут не згадати про злоякісні пухлини ..
 
Ніхто зараз не знає через скільки років відбудеться повернення втрачених нами територій .. І якою буде гострота питання повернення у майбутньому - ми теж зараз не знаємо. Отже? Отже, нам залишається втримати статус-кво, створивши для цього достатню військову потугу. І разом з тим зосередитись на процесі внутрішніх реформацій.
 
Звертаю увагу: не готуватися до війни, а тримати територію. І ніякого приєднання окупованого Донбасу поки Донбас не звільниться від окупанта і від зброї, і поки кордон з нашого боку не стане цілком українським. Звичайно, в найближчий час звільнення Донбасу не відбудеться. Воно може статися як результат дії санкцій (в широкому розумінні) Заходу щодо Московії. І станеться це на тому етапі, коли вочевидь для Московії Донбас виявиться надто важким чемойданом без ручки.
 
2. ЄС і НАТО
 
Ми кажемо НАТО, а маємо на увазі США. Те ж саме мають на увазі і в Європі. Тому жодна країна НАТО, якщо вона сподівається на підтримку альянса, не має діяти на свій розсуд, тобто, діяти без узгодження дій із США. Визначати стратегію і тактику може той, хто несе важкий тягар відповідальності за стабільність світового розвитку.
 
Отже, Україна потрапить до НАТО тоді, коли створить боєздатну сучасну армію і коли доведе свою готовність бути цілком надійним і прогнозованим союзником США. Для переходу в таку якість Україна потребує навряд чи менше 20 років.
 
Щодо ЄС, то там вже побачили, що у нас демократія ще не проклюнулась. Отже сподіватися на становлення системи єврепейських стандартів у нас в найближчі роки немає підстав. І тут також проглядає не менше 20 років для оновлення населення і становлення громадянського суспільства.
 
3. Внутрішні перетворення.
 
Ні проблеми армії, ні проблеми економіки ми не здолаємо поки не позбавимося успадкованої від радянської імперії авторитарної системи управління. В наших умовах ця система існує лише в мафіозному форматі. Будь-які спроби поліпшити цю систему нормативними актами і зусиллями 50-ти нових людей у "владі" є марними. Якість нашого населення ще залишається значною мірою совковою. А за совкового населення "влада" у нас може бути лише мафіозною.
 
Отже країна матиме перспективи, якщо громадянський актив полишить спроби "побороти корупцію" і займеться утворенням альтернативної системи управління. Цією системою може бути лише українська демократія, тобто самоуправління і самоорганізація. Делегування повноважень знизу вгору і відповідальність управлінців перед громадою/повітом. За такої системи подолання корупції стане справою громад, а не комісій-комітетів державного рівня, які тільки марнували бюджетні витрати.
 
Висновок:
 
Не треба шукати винуватців наших бід поза нашим суспільством. Треба сприймати зовнішній світ як природні обставини. І всіма силами облаштовувати власний дім.