Почати треба з преісторії.
По правді сказати, систему створив не Янукович. Так "історично" склалося. В кожному географічному кластері держави влада здійснювалася конструкцією з двох з половиною елементів. Одне крило - криміналітет, друге - тріада ( головсуддя-головпрокурор-головміліціонер) і між ними голова ДА, як балансир, медіатор і легітимізатор. Отак згадати, коли в пересічного викрадали авто, чи наїжджали на бізнеструктуру (типу генделик, чи автозаправка), куди він біг по захист ? Кому ближче до бандюків - вирішував через них, кому до тріади - звертався туди, в адміністрацію - не йшли, зайва ланка. Система була тотальною від найзачуханішого райцентру до столичного міста Київ. Над нею, над системою, далеко в вишині - олігархи. З власними засобами ЗМІ, партіями, міністрами, ЦВК, судами, прокурорами, соціологами, політологами і таке інше. Не дивно, що президентом було призначено Януковича, кращого (донецького) медіатора. Януковичем були роздані обіцянки і дадено гарантії. В тому числі і стратегічним партнерам, Росії - віддавши такий "нецікавий" сегмент, як держбезпека кремлівським варягам  і американцям - про сприяння і підтримку можливих і діючих інвестпроектів. Але що він робить, прийшовши в крісло . Першим ділом повертає собі кучмівський статус Головного медіатора. Тепер він вже вище за окремо криміналітет, чи окремо за тріаду, але все ще програє їм двом в сумі. І він розвинув успіх.
Діючи паралельно, замінив верхівку тріади на відданих йому особисто людей (генпрокуро, міністр МВС, Суддівська верхівка) і покотив країною вал заміни медіаторів на своїх "македонців". Так, треба відмітити, що і криміналітет очолив вірний Януковичу злодій. Треба віддати належне  - органи влади отримали нову динаміку. З перманентним суперництвом  між крилом кримінальни і крилом тріадним було практично покінчено. Вершиною пакту про ненапад і взаємну любов стало створеня тітушної гвардії  - плоду співпраці кримінальників, суддівсько-прокурорсько-мєнтів та місцевих адміністрацій. Стратегічні партнери задоволені: не чіпає ніхто американців в Україні, задовільняються всі прохання росіян.
І Янукович пішов в ва-банк.
Армада Януковича зтронулася і покотила на позиції олігархів. Обережно, починаючи з недружніх сім"ї. Був "відкопаний" майор Мельниченко, були повідкривані шафи зі старими скелетами на Коломойського, Ярославського, Григоришина, Єрємєєва, Бойко, Суркіса..... (вибачайте, якщо когось забув, чи вписав незаслуженно). Залишався найближчий друг- Ахметов, і найдорожчий ресурс - газ. Хто ж бо не знає, що газ - це не ресурс, це - щастя , це запорука президентського процвітання і міжнародної солідності. Була допитана і кинута у в"язницю (поки не "зізнається") Тимошенко. І тут він допустив фатальну помилку. Як відомо з деяких джерел, 30 відсотків газу по українській трубі довгі роки протікало необлікованого. Це стратегічний ресурс Кремля. На цю частку підсажено сила-силенна європейських політиків. Давно і надійно на цій ділянці відповідальний Фірташ. І ти, фраєр, поліз туди ? Та затявся (донєцкіє порожняк не гонять). Вдався до шантажу (йду в Асоціацію з ЄС). Американці радо підхопили ідею розробки сланцевого газу в Україні. І добився свого (правда досі невідомо, що було обіцяно Путіну у вигляді компенсації). Але перемога була піррова. І запізніла ( коли він підписав газ, виключивши Росукренерго, імперія вже готувала контрудар). А найгірше, що в цій боротьбі за газ він спалив контору.
Може воно б ще й продовжувалось якийсь час, бо сланцева революція в США, яка обнулила велику енергетичну стратегію Росії, завершується тільки сьогодні (буквально у нас на очах), але навів світову (в перші чергу американську) увагу до еврокремлівських замуток таки він. Ну і отримав.
  Кремль чудово розумівся і розуміється, як функціонує влада в Україні. Вивезши верхівку до себе в Мордор, далі здавалося б все справою техніки: обіцяєш тріаді потрійну зарплатню і збереження статусу, обіцяєш злодіям "право першої ночі", місцевий медіатор без підтримки головного медіатора, як правило розгублений, і вперед, область за областю, регіон за регіоном. В Криму вийшло ( як підтвердження моїм припущенням), пост-фактум, медіатору Могильову дали можливість визначиться, а Крим очолили Аксьонов -від бандюков і Поклонська - від тріади. Проте, основи "буття" знали і наші олігархи. Коломойський негайно вступив в права дніпропетровського медіатора, задавив авторитетом ( а олігархи, як я писав, порівнено з регіональними рішалами, десь там, в вишині) місцевих смотрящих і місцевих тріадників і регіон не віддав. Потенції Коломойського через свох медіаторів в Одесі і Харкові вистачило і на збереження в національній юрисдикції ще двох найважливіших регіонов. Ахметов розгубився, чи переграв самого себе.
По тому, хто засвітився в стосунках з американцями (Ахметов - Нуланд, Коломойський-Пайєт, Фірташ - ФБР), очевидно, що ставка на стабілізуючу силу, як таку була зроблена на олігархів (звідси і Порошенко - президент). Можливо це і правильно, адже в нас по місцях залишалися (і досі) дуальні гілки влади з посередником, де,якому якого "бог" дав (ці б начудили!).
І от маємо зараз семиолігарщину. Їхні "фєнєчки"  -конституцію, парламент, уряд, адміністрації - чіпати заборонено в угоду стабільності.
Призвати до творчої роботи на благо країни в цілому ( а програми розвитку були і в Ахметова, і Фірташа, якісь ідеї виказував і Коломойський) зараз не здається можливим - бо гряде ПРИВАТИЗАЦІЯ. Кожен наче згоден, але ПІСЛЯ  ТОГО, а з другого боку, саме цей процес, цивілізовано проведений і міг би стати точкою неповернення, тобто першим кроком в модернізацію. Типова ситуація "курка-яйце". Цуцгванг. І який вихід ? Я не знаю. А ви ?
 
Перепрошую всіх, хто чекав, але так і не докечався в тексті хеш-тегів: народ, армія, повстання, євроінтеграція, громада, демократія..., іншим разом.