В Україні триває процес декомунізації. До 21 лютого Верховна Рада має ухвалити нові назви для численних населених пунктів по всій Україні, в тому числі і двох обласних центрів - Кіровограда та Дніпропетровська.
 
Кіровоградська міськрада запропонувала на розгляд Верховної Ради сім варіантів нової назви міста - Інгульськ, Златопіль, Екзампей, Єлисаветград, Кропивницький, Козацький, Благомир.
Комітет Верховної Ради з місцевого самоврядування підтримав назву Інгульськ.
Назву Інгульськ також підтримав Український інститут національної пам'яті.
 
Зокрема, у своєму останньому інтерв'ю голова інституту Володимир В'ятрович каже наступне:

З інтерв'ю Володимира В'ятровича журналу «Країна»

- Чому не може бути назва Єлисаветград?
- Вона апелює до імперської історії. Ніби ці території ніколи не були Україною. Що це - Новоросія, і Росія принесла сюди цивілізацію. Першими проти таких назв виступили українські вояки, учасники теперішньої війни. У своїх зверненнях писали, як затримані російські розвідники говорили: це - "наша земля, наши звания, наши города". Але Кіровоград має давнішу історію Ще із XVI століття чи початку XVIІ-го. З Інгульської паланки Війська Запорозького. Ми на це опиралися. Більшість істориків та інтелектуалів цього міста підтримували назву Інгульськ.

Щодо цього висловлювання пана В'ятровича я маю кілька зауважень.
 
1) Те, що Новоросія і Росія принесли цивілізацію на землі теперішньої Кіровоградщини - казочка для бабусь, отруєних московським православ'ям. Освічені люди знають, що таке Дике поле, Військо Запорозьке Низове та Вольності Війська Запорозького.
 
2) "Українські вояки" - доволі широке поняття. Дійсно, проти назви Єлисаветград виступають і українські вояки, зокрема ГО "Бойове братство", "Правий сектор", командування 3-го окремого полку спецпризначення та представники козацтва.
Варто зауважити, що думки більшості кіровоградських вояків не знає ніхто, тому на мій погляд некоректно вживати щодо представників вищеназваних організацій всеохоплюючий термін "українські вояки".
Адже є і бійці, які мають іншу думку. Наприклад:

 
3) Російські солдати казали "ето наша зємля, наши званія, наши города" не лише про Кіровоград. Всі ми пам'ятаємо танки з написами "На Киев!" і "На Львов!". Відтак, я вважаю, що навіть якщо перейменувати Кіровоград на Бандерштат, північна Ымперія все одно на нього претендуватиме.
 
4) Найважливіше. Кіровоград не має стосунку до Інгульської паланки Війська Запорозького Низового. Інгульська паланка розташовувалась не біля Інгулу, котрий протікає через центр Кіровограда, а вздовж Інгульця, а це різні річки (Інгулець належить до басейну Дніпра, а Інгул - до басейну Південного Бугу). Кіровоград знаходиться північніше і західніше від території, що належала колись до Інгульської паланки, на території Бугогардівської паланки:

(червоним позначено фортецю Св. Єлизавети, що зараз знаходиться у центрі Кіровограда, зеленим підкреслено назви паланок Війська Запорозького Низового)
 
Я розумію, що пан Володимир як історик прагне історично обґрунтувати назву Інгульськ. Проте куди доречніше було би визнати її штучність. Новостворена назва, що походить від назви річки - це, звісно, певна натяжка. Але походження Кіровограда від Інгульської паланки - це обман. Звісно, я не хочу вважати пана Володимира брехуном. Я щиро сподіваюся, що він просто заплутався у географії. Адже Інгул та Інгулець протікають поруч і мають схожі назви (типове явище для мого краю, наприклад: річки Велика Вись і Мала Вись, місто Мала Виска і село Велика Виска). Проте, є люди (і я знаю кількох), яким достатньо авторитету пана Володимира для того, аби вірити його словам і не перевіряти їх. Відтак вони впевнені, що Кіровоград колись входив до земель Інгульської паланки. Так помилка одного поважного наукового діяча стає причиною хибних уявлень багатьох людей.
А тому прикро, що пан В'ятрович у аргументації присвоєння Кіровоградові назви Інгульськ опирається на "приналежність" території нинішнього Кіровограда до Інгульської паланки.
 
5) Щодо більшості істориків не можу сказати напевно. Адже знаю викладачів історичного факультету Кіровоградського педуніверу, що підтримують інші назви. А щодо інтелектуалів...
 
Слід сказати, що з самим початком декомунізації інтелігенція міста була розколота. Так Василь Бондар активно відстоював назву Тобілевичі, Ігор Смичек, якщо я не помиляюся, і зараз підтримує назву Кропивницький. Ще багато народу було прихильниками назви Златопіль.
 
Проте йшов час і проблему перейменування стали обговорювати у Києві.
З вуст видних наукових діячів, як-от Володимира В'ятровича, Віктора Брехуненка, Лариси Масенко та інших стали доноситися аргументи на підтримку назви Інгульськ. І лише після цього значна частина інтелігенції міста об'єдналася навколо даного варіанту назви.
І знову ж таки, маю відзначити, що особисто я знаю людей, які особисто підтримують назву Златопіль, хоча і відстоюють публічно назву Інгульськ.

І ще додам від себе. Особисто мені видається дивним, що назву Інгульськ, серед інших науковців, підтримують і філологи. Адже ця назва нетипова для української мови. До 1938 року назви українських міст, що містили суфікси -ськ, -цьк взагалі вважалися ненормативними. Навіть Луцьк раніше величали "Луцьке".
А такі назви як Донецьк, Слов'янськ, Дніпропетровськ, як ми знаємо, були нав'язані чи імперською, чи більшовицькою владою.
Відтак логічнішою була би назва Інгульське. Проте в такому випадку виникає повтор: у області вже є населений пункт з такою назвою - село в Устинівському районі.