Останнім часом я доволі часто зустрічаю у мережі фанатів Цоя, які чомусь вважають, що він був би на нашому боці. Вони не зважають на те, що всі його друзі знаходяться по інший бік барикади. Чомусь цитується культова пісня “Перемен!”. Хоча у цій пісні йдеться не про зміни, а всього лише про шкільні перерви, це загально відомий факт ну принаймні для тих, хто не тільки слухав русскій рок, а ще й читав про нього...
 
Дозвольте мені викласти тут свій власний погляд на це питання, а також на весь русскій рок взагалі. Одразу підкреслю (двічі!), що все нижче написане — моя особиста суб’єктивна думка. Думка колишнього упоротого фаната русского року.
 
Я народився у далекому 1976 році, не школота. Я навчався у радянській школі (з першого по п’ятий класи — на росії), я виріс на русском рокє... Всі “зірки” цього сурогату були для мене ну... як сталін для сталініста. Непогрішимі. А Цой - взагалі Бог!
 
Наутілус, Аліса, Агата Крісті, ДДТ, БГ, Воскресенье, Аукцыон, ГО, Крематорий — все це далеко не повний перелік мого іконостасу того періоду і всі вони наявні у моєму списку відео які сподобалися на YouTube (я не стидаюся власних помилок, я їх визнаю, ну або не визнаю, як карта ляже), ну окрім Агати. Ці упороті наркомани вже давно мене дратують. Але не так давно як Аліса.
 
Колись у минулому столітті, на початку розвалу імперії була така ранкова передача — 60 хвилин (чи може 90 чи 120, не має значення, вони міняли цифри у назві). І в ній ікона русского року, поет, філософ і просто свята людина Костя Кінчєв у прямому ефірі зізнається що приймає наркотики. Вдумайтеся в це. Людина що має десятки мільйонів фанатів підлітків, які щиро вважають його пророком, які копіюють його стиль, спосіб життя, творчість — заявляє що приймає наркотики. Отак. Прямо в лоба. І він сказав це так, як кидають виклик. Типу так я поганий і я пишаюся цим. На той момент мені було років 18-19, я працював на фабриці. Я напився в той день. Додому мене принесли (ну я пішов на роботу вражений його промовою, а на фабриці мене прорвало я купив самогону і нажерся).  Костя Кінчєв помер для мене в той день. До мене дійшло що він просто ДЕ-БІЛ.
 
Взагалі вся історія русского року зводиться, на мою думку, до кількох періодів. Спочатку купка підлітків намагається бути схожою на західних зірок року. Потім цією купкою починає цікавитися КДБ, потім вони знаходять спільну мову (а таки знаходять, бо джазмени не знайшли) і на світ народжується недорозвинене ДЕЩО якому дають ім’я русскій рок.
 
Жоден концерт жодного рок-гурту того часу не міг відбутися без узгодження із відповідним підрозділом служби безпеки. Кожна пісня яку “рокери” хотіли виконати на концерті мала бути схвалена відповідним органом (Роллінґ Стоунз узгоджують свій репертуар зі службою безпеки Британії. За ними у черзі — Куїн, картина маслом, ага?). Це називається плідна співпраця. Ну я це так називаю. Ви називайте як хочете. Так, звісно, були ще квартирники, де можна було на свій страх і ризик співати що заманеться. Були. Не сперечаюся. Але була і співпраця. Плодотворна і взаємовигідна (Ви здавали окупаційній владі родини євреїв? Так здавав, але неофіційно я це засуджував!).
 
Віктор Рибін у своїй книзі “Кино с самого начала” пише наступне (я не ручаюся що дослівно передаю його фразу, бо книги під рукою не маю, шукати у мережі не бачу сенсу), але суть така: - панк-рок был только зачат в Британии, но родился он в коридорах лениградских ПТУ, поскольку такое могло родиться только здесь.” Відверто кажучи я не знаю що за панк-рок народився в тих ПТУшних коридорах, але що народилося в тих комуналках ми всі зара’ бачимо. Говорив він (тобто писав) у розділі де згадувався гурт “АУ” (Автоматические Удовлетворители), там досить цікаво і живописно все викладено, якщо вам трапиться ця книжка — обов’язково почитайте, для розширення світогляду хоча б. Там так багато написано між рядків!.. Ну а “Нірвана”, звісно і “Секс Пістолс” і ще купа купа купа купа всього — то все маячня. Бо ж вони народилися не у ленінградських птушних коридорах...
 
Про Цоя. Що я можу сказати? Це була людина без хребта. Я не даремно прологом цього епічного твору взяв рядки з пісні Аліси “Тоталитарный рэп”. Всім відомо що зара’ вони звучать так: “Тоталитарнный рэп это “Кино”, но о “Кино” я не могу говорить”. Але на самому початку вони були такими: “Тоталитарнный рэп это “Кино”, но о “Кино” я не хочу говорить”. Чому так? Цой не був рокером (у сучасному розумінні цього терміну) на той момент. Але дуже зважав на думку людей, яких вважав авторитетними. Якщо уважно слухати його альбоми можна побачити що одного стилю в нього немає. 45, 46 він записував під впливом БГ, потім були “Начальник Камчатки”, “Это не любовь” відверта попса з елемнтами року. Потім підпавши під вплив Кінчєва він стає  “рокером” і записує “Группа Крови”, “Звезда по имени Солнце” - власне ці два і зробили його популярним. А дискографії його ви чули? “Я стою в темном углу, я не знаю, что случилось со мной. Так много мужчин и все хотят танцевать с тобой....” Потім з’явився продюсер Айзеншпіс і під його впливом з’явився “Чорний альбом”. Дуже багато фанів Цоя на момент оприлюднення цього альбому обурювалися його попсовістю. Я добре це пам’ятаю. Айзеншпіс у пресі відгавкувався що він тут не до чого і ніякого впливу на Цоя не здійснював. Але я вважаю, що Цой, як завжди, пішов на поводу у авторитета.
 
Взагалі, русскій рок, на мою суб’єктивну думку, є невід’ємною частиною русского міра і одним з найсильніших його інструментів.
 
Чому я називаю русскій рок сурогатом? Тому що це і є сурогат для окремо взятої аудиторії. Та речовина, що покликана заповнити наявну культурну порожнечу, щоб не допустити туди західний рок, на спонукати людину до розширення світогляду (а нащо осьо посони всьо правільно поют). Це — консервант. І читаючи комети прихильників русского року я чим далі більше переконуюся у власній правоті.
 
Всього найкращого бажає вам мешканець Кривого Рогу, зварювальник, електромонтажник, системний адміністратор, вебмайстер, ледачій блогер і адмін сайту http://ko3ak.in.ua
Андрій Скидан