для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Символи


Символи
Світом правлять символи. Різноманітні знаки, піктограми, емблеми і логотипи оточують кожного з нас щодня. Вони вказують нам на обмеження швидкості на трасі, приналежність до певної компанії, вказують на власника підприємства чи на його спеціалізацію... Відтак і будь-яка сучасна держава має свою символіку - прапор, герб, гімн... І будь-яка новостворена держава перш за все піклується про створення і впорядкування власних символів, будь то африканські держави, що постали на уламках колоніальних імперій, держави, що утворилися після розпаду СРСР чи навіть підтримувані Росією невизнані псевдореспубліки на кшталт Придністров'я, Південної Осетії чи ДНР.
Тож не дивина, що Нова Зеландія нині вирішує для себе питання створення нового державного прапора, який відповідав би історії та національному духові як білого, так і туземного населення країни. Уже у березні народ Нової Зеландії вирішить, жити йому зі старим колоніальним прапором чи прийняти для себе новий.

 
А от у Полтаві через символ нещодавно відбувся шкандаль: мерія замовила логотип міста в студії Артємія Лєбєдєва. І уже через кілька днів після презентації змушена була відмовитися від нього через невдоволення громадськості (бо негоже втридорога платити кацапу за халтуру, тим більш під час війни з Росією).

 
Тут варто зауважити, що українцям до інтриг, скандалів і суперечок навколо символіки не звикати. Так, наприклад, досі не затверджено великий державний герб, досі точаться суперечки про правильність порядку смуг на державному прапорі і доречність тексту державного гімну.
Або ж згадаємо, як відносно нещодавно Запорізькій міськраді пропонували змінити герб міста на новий, "більш патріотичний": жовто-синій, з дубом, рунами, мечами і соколом.

 
І дивуватися тут немає чому, адже за всі роки незалежності не було вироблено єдиних правил і стандартів, якими могли би керуватися творці символіки. Тож кожна обласна, міська, районна рада затверджує символи свого населеного пункту керуючись лише сумнівними смаками і вподобаннями депутатів. А відтак кожен громадянин, включно з автором проекту нового герба Запоріжжя Андрієм Авдєєнком в праві вважати, що його естетичні погляди та знання геральдики й вексилології нітрохи не гірші, ніж у народних депутатів.
 
Відтак українські міста, села та області часто мають за символи страшні, беззмістовні та безграмотні герби та прапори і пусті надумані гімни.
 
Зараз мені би хотілося зупинитися детальніше на українській геральдиці - мистецтві створення гербів.
 
У нашій країні, на жаль, геральдика зведена лише до допоміжної галузі історичної науки. А тому, як я вже казав, не існує єдиних стандартів для створення гербів міст, областей, установ, родин.
Відтак проблеми виникають уже в елементарних речах, в азах.
 
От з азів і почнемо. Європейська геральдика, до якої Україна природньо тяжіє, послуговується обмеженим набором кольорів (по-вумному тинктур): червоний, лазуровий, зелений, чорний, пурпуровий, золотий і срібний. Ці назви охоплюють всі можливі відтінки певного кольору. Так лазуровий колір на гербі чи прапорі може виглядати і синім чи блакитним. Тому геральдичній науці цілком пофігу, який прапор вам більше до смаку: блакитно-жовтий, чи синьо-жовтий, як його величає Конституція.
Золотий і срібний кольори знову ж таки по-вумному звуться металами, а всі інші - фініфтями. Фініфть ніколи не може накладатися зверху на фініфть, а метал ніколи не може накладатися зверху на метал. Вони мають чергуватися (...-фініфть-метал-фініфть-метал-...). Так, наприклад, герб України являє собою щит, пофарбований лазуровою (синьою) фініфтю, згори на якому знаходиться золотий тризуб і золоте ж таки обрамлення щита.
 
Це все я розповів тобі для того, мій читачу, щоби ти надалі розумів, що я пишу.
А тепер до проблем.
 
Колір

Як ми всі знаємо, українське козацтво часто використовувало у своїх гербах та знаменах малиновий колір. І якщо, читачу, ти уважно читав рядки, писані мною вище, то виявив для себе, що такого кольору як малиновий серед фініфтей немає. А отже він, за суворого дотримання правил геральдики, має бути відтінком якоїсь із них.
І тут криється одна з проблем української геральдики.
 
Візьмемо для прикладу герби Кіровограда та Полтави:

Обидва герби використовують малиновий колір як символ українського козацтва. Проте у описі герба Полтави зазначається, що малиновий колір - це відтінок пурпурового, а у описі герба Кіровограда зазначається, що малиновий - це відтінок червоного. Відтак і на гербах ми бачимо різні кольори.
А дві різні фініфті, що позначають один і той самий колір - це ніщо інше, як наслідок відсутності єдиної геральдичної системи для всієї країни.
 
І ось тут варто зауважити, що у ряді країн, які за основу беруть класичну європейську геральдику, існують відхилення від загальноєвропейських правил - додаткові кольори. Так у геральдиці Великої Британії існує фініфть, яка більше не зустрічається ніде в Європі - помаранчева, а у геральдиці сусідньої Польщі існує додатковий метал - сталь. Ці офіційно затверджені норми-відхилення конкретних національних геральдичних систем зумовлені різними історичними та національними аспектами та віковими традиціями.
Тому, на мою скромну думку, українцям було би доречно не мудрувати до якого кольору віднести малиновий, а визнати його окремою і повноцінною фініфтю, за прикладом британців та поляків (до речі, доволі консервативних народів). Ну, чи бодай офіційно затвердити, відтінком якого кольору є малиновий. Адже його як позначення славного козацького минулого використовують багато населених пунктів, і навіть цілі області, як-от Кіровоградська, Запорізька та Дніпропетровська, послуговуючись для передачі цього кольору різними фініфтями:

 
Існують і проблеми більш глобального характеру.

Написи

Довге панування Радянського Союзу привчило українців, що герб обов'язково повинен бути підписаний, щоб ніхто нікого ні з ким не переплутав. В СРСР це виглядало так:

 
Геральдика ж каже нам, що будь-який напис на самому щиті (а щит - це, якщо хтось не знає, основа герба, навколо якої будується весь герб) неможливий. І будь-які написи можуть з'являтися поряд з ним у двох випадках: 1) це клич герба, 2) це девіз герба.
Клич герба - це вигук войовничого характеру (як-от клич "Съ нами Богъ" на великому гербі Російської Імперії).
Девіз герба - це певне гасло, що характеризує моральні принципи, кодекс поведінки того, хто є його власником.
Наприклад, великий герб Кіровограда має девіз "З миром і добром":

 
Проте багато гербів українських міст за інерцією з совка містять назву міста, часто просто на щиті:

Частіше депутати вважають за доцільне подати назву міста чи області як девіз герба:


 
Особливо накреативили полтавські депутати: зі слова "Полтава" вони зробили "корону" герба Полтави, вставивши замість літери Т хрест, який, нібито "осяює" герб:

 
Назва області, регіону, міста, села ні в якому разі не може бути елементом герба. Навіть у якості девізу.
Не має сенсу "підписувати" герб назвою населеного пункту, якому він належить, адже сам герб і є символом міста, відтак між словом "Полтава" та гербом Полтави має стояти знак рівності.

Корони

Відсутність єдиного підходу до створення гербів українських міст лишила свій слід і на їхніх коронах.
Так, наприклад, цілком однорядні населені пункти Кіровоград, Полтава, Хмельницький та Чернівці - невелкі обласні центри - мають на своїх гербах зовсім різні корони: у герба Кіровограда це золота корона з трьома зубцями, у герба Полтави, як я вже казав, це стилізований напис "Полтава", у Хмельницького це така ж сама тризуба корона, проте вже не золота, а срібна і, нарешті герб Чернівців увінчаний п'ятизубою срібною короною.

Також існує ряд гербів обласних центрів, які не мають корони взагалі, зокрема герби Харкова, Луцька, Рівного і навіть Києва:

Окремо в цьому списку стоїть герб запоріжжя. Незрозуміло, вінчає його золота корона, чи це лише частина декоративного обрамлення щита герба:

Ще яскравіше, заплутаніше і вінегретніше  склалася ситуація з гербами українських областей. За радянської доби області УРСР не мали гербів, а оскільки всі області україни були утворені саме за часів СРСР, всі герби українських областей довелося створювати майже з нуля. Більшість облрад послало подалі всі ці класичні баштові корони і увінчали герби областей малозрозумілими композиціями, достойними голови Каті Осадчої.
Так, герб Київської області увінчаний княжою діадемою XII ст. з так званого київського скарбу; герб Дніпропетровської області увінчаний бурелетом, який, як правило, означає, що носій герба чи його предок брав участь у хрестовому поході, і державним гербом України; герб Кіровоградської області увінчаний вже не державним гербом, проте синьою хоругвою з зображенням золотого тризуба; герб Донецької області вінчає вигадана золота корона з дубового листя; на гербі Житомирської області зустрічаємо вже знайому нам золоту тризубу колону, проте обліплену срібними колосками і державним гербом; найбільше ж виділяється з цього списку герб Черкащини, над щитом якого знаходимо портрет Тараса Григоровича Шевченка.

 
Варто зазначити, що в Україні існує недержавна кАнтора, що займається теорією геральдики і розробкою гербів - Українське геральдичне товариство.
І ось ця ж таки кАнтора наполегливо рекомендує свою систему "коронування" адміністративних гербів:

Вікіпедія
У «Методичних рекомендаціях з питань геральдики і прапорництва…» Українського геральдичного товариства зазначено, що герби міст, міських районів і селищ варто увінчувати міською мурованою короною з трьома зубцями. Для міст Києва і Севастополя та їхніх міських районів муровані корони золоті (1 на малюнку вгорі), для інших міст, міських районів і селищ — срібні (2).
У гербах сіл рекомендується щит увінчувати:
- для історичних сіл, які колись мали міські права, — червоною міською мурованою короною з трьома зубцями (3);
- для решти — золотою сільською короною (з п'яти колосків) (5).
Подекуди використовується сільська корона з квітами соняшника (4).

Природньо, що до порад Українського геральдичного товариства не дослухається ніхто. І хоча персонально мені геть не подобаються гербові корони з колосками і соняшниками, проте, слід віддати належне, УГТ пропонує хоча би якусь систему.
Проте, можна створити і систему альтернативну цій. Наприклад, для гербів міст - срібна баштова корона з трьома зубцями (1), для гербів столиці і міст з особливим статусом (якщо такі залишаться) - золота тризуба баштова корона (2), для гербів областей - срібна п'ятизуба корона (3), для гербів сіл - срібна корона без зубців (4):

Звісно, це лише один з багатьох можливих варіантів.

Зайві елементи

Багато українських гербів майорять поналіплюваними на них зайвими елементами.
Зокрема тут хочеться згадати герб Полтавської області:

Автори герба особливо не парилися над символікою і напхали в герб елементи гербів кількох міст Полтавщини.
Звісно, це не нововведення, а цілком прийнятна практика, вживана в багатьох європейських країнах. Наприклад, всі герби Чеських країв (чи по-нашому областей) побудовані за принципом сполучення кількох гербів:

Однак, якщо вже взявся за роботу, треба робити її якісно. А герб Полтавщини високою якістю виконання похвалитися не може.
Перш за все хочеться сказати, що згідно з описом, він "розсічений на чотири частини малиновим ромбом, який в свою чергу перетятий срібно-лазуровим пояском".
То от герби так розсікатися не можуть. Вони можуть розсікатися лише ось так:

Тобто правильне розсічення щита на шість частин мало би виглядати якось так:

(Для прикладу взято елементи гербів Австралії та Королівства Румунія)

При цьому варіант праворуч (Румунія), як я розумію, був би пріоритетнішим, оскільки автори герба Полтавщини намагалися підкреслити саме елементи герба Полтави. Тому логічно би було помістити в щиток у центрі композиції герб Полтави.
Варто зауважити, що у гербі використано і елемент прапора області - золотий хрест на синьому полі. А тому на мою думку набагато кращим ріщенням би було повторити малюнок прапора на гербі. Ось так:

 
Герб Тернополя, крім назви міста замість девізу і тризуба замість корони містить ще один елемент, який, можливо, і не є зайвим, проте для мене не є зрозумілою його значущість. Цей елемент - тернопільський замок.

За великим рахунком, тернопільський замок присутній на гербі з тією ж метою, що і підпис "Тернопіль" - шоб ніхто не переплутав. Адже довгі роки замка на гербі Тернополя не було. І  з'явився він на ньому аж після розпаду СРСР:

Тому я вважаю неправильним перевантаження гарного герба з благородною історією новою символікою.
 
За часів панування Російської імперії герб Кіровограда (тоді Єлисаветграда) містив монограму Єлизавети Петрівни - російської імператриці:

Після здобуття Україною незалежності, було створено новий герб Кіровограда на основі дореволюційного. Зрозуміло, що монограму імператриці ніхто залишати не став, проте замість неї вирішено було помістити на герб вигадану монограму Святої Єлизавети:

Як на мене, ніякого сенсу у вигадуванні "монограми" Святої немає. Тому правильним було би прибрати її з герба міста. Можна також взяти приклад з Чернівців, що замінили на міському гербі австрійської доби імперського орла на тризуб, і помістити на герб замість монограми герб України:

Герб України у центрі фортеці Святої Єлизавети був логічним символом, який вказував би на те, що Кіровоград - це Українське місто.
 
Угорі герба Одеси, між щитом і короною знаходимо Золоту Зірку, що була вручена Одесі, як місту-герою:

Проте геральдика стверджує, що якщо на гербі зображаються нагороди, вони мають зображатися під щитом, а не над ним. Відтак логічно було би або прибрати зірку, або відправити на законне місце:

 

Нелогічність

Я вже згадував герб Тернополя, на якому 1993 року раптом з'явився замок.
Проте в українській геральдиці були випадки, коли малюнок герба після здобуття незалежності змінювався кардинально, відтак новостворений герб немає нічого спільного з історичними гербами міста чи регіону.
 
Яскравим прикладом може послужити герб Київської області:

Юрій Змієбоєць з'явився на ньому лише у 1999 році, а от найдовше на гербах Київщини зображували архангела Михайла:

Проте у Незалежній Україні архістратиг перекочував на герб Києва, на якому традиційно завжди зображувався лук чи арбалет:

Отака фігня, малята.
 
Підсумки

Підсумовуючи усе сказане, хочеться сказати, що спекуляції, суперечки та скандали навколо державних та регіональних символів будуть продовжуватися і надалі. Адже в країні відсутні чіткі норми щодо створення гербів, прапорів та інших символів. Відтак депутати місцевого рівня затверджують символи, позбавлені смаку та сенсу, а депутати Верховної Ради досі не можуть затвердити великий герб держави чи остаточно відмовитися від ідеї його створення.
Тому немає чого дивуватися, що полтавські депутати вирішили замовити логотип у студії Артемія Лєбєдєва, як зробили і одесити ще до війни. Адже розкрученому дизайнеру на царині творення нових символів міста вони довіряють більше, аніж собі і авторам сучасної символіки українських міст.

Далі буде. Мабуть.
© @ндрійко [27.01.2016] | Просмотров: 9999

2 3 4 5
 Рейтинг: 45.3/42

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook