Ми були знайомі заочно, через ІМХО і коментарі на ДД.
Вживу ми познайомилися на Майдані – здається, 13 грудня – і він і я шукали «персонал співробітників», у мене була паперова картка з великими літерами ДД, у нього – картка з описом завдання сайту. Це була єдина людина з ДД, з якою я познайомився вживу – попередні пошуки були марні, а у наступні відвідини було не до того.
До речі – Василь (його ім`я) паролю не знав..
(того самого : «Чи Ви не з Дурдому будете? – Сам ти з Дурдому!»
 
Потім..
Василь був зв`язковим між Грушевського і майданом Незалежності під час боїв на Груші, а я вдома місяць лежав із запаленням легень – далися взнаки блокування нашої частини ВВ у місті, щоб не відправили підмогу нашим супротивникам у Київ. То була справа нагальна – вночі пів третьої, коли я саме збирався вимкнути компа – пройшла по ФБ термінова інфа, щоб негайно блокували ворота частини, бо зі Львова надійшов наказ надіслати солдат, а тоді вночі падав дощі зразу замерзав. Добре що зранку люди підтягнулися, тоді на одязі було пів сантиметра криги, як наслідок – запалення, тому і я пропустив «гарячі дні» на Груші.
А Василь не пропустив і був саме тоді коли там «пекло».
Подзвонив мені якось вранці і запитав чи не можна у гас роздобути пару протигазів, бо всі їхні речі спалені під час атаки «беркуту», каже – якщо вони підуть ще раз в атаку, то не встоємо, бо немає зовсім чим захищатися від газу.
Але у «беркутів» газові гранати теж закінчилися..
Я тоді з температурою півміста  оббігав, повідомив всіх кого знав – але на полудень у штабі було лише кілька протигазів – зате я привіз цілий ящик і два мішка касок.
Наступного ранку вони були вже у Києві і не лише мої – люди знали про проблему і швидко її вирішили..
Наступні контакти були 20-го лютого, коли я був на Інститутській а Василь – на блок-пості біля Умані (дорога на Одесу).
Там вони зупинили  автобус з тітушнею, примусивши їх завертати голоблі додому пішки, а потім – як «дєятєлі» втікали з Києва, - зупинили авто з озброєною «альфою», кинувши автівці борону під колеса – спецназівцям довелося пішки через поля відступати – вирішили не загострювати, «альфівці» запевнили що не брали участь у розстрілі, і пояснили що не можуть віддати свою зброю. Але не все було мирно того дня – через їх блок-пост проривався джип без номерів, збив на швидкості молодого хлопця на блок-посту – так сильно, що хлопцеві відірвало голову. Далеко те авто не заїхало, але ті що у ньому були – втекли, залишивши гроші у машині – мабуть плату за «роботу». Ці гроші Василь віддав матері загиблого.
Всі дані, які Василь зібрав того дня, надсилав у прокуратуру, але і до сьогодні  нікого ні з СБУ, ні з Генпрокуратури, ні з МВС не цікавлять обставини подій на тому блок-пості – Василя не викликали для дачі показів .
 
З Днем народження, Василю!