А чи маємо ми велику українську ідею, а як без зайвого пафосу, то просто шлях побудови успішної української держави?  
 
В ситуації що склалась, найближчих варіантів фактично тільки два, або громадянське суспільство почне рух знизу, однак це навряд вже обійдеться малою кров’ю, або ці процеси таки започаткують громадяни що вже інкорпоровані в український політикум. В крайньому разі їх за різними підрахунками в тій же ВР від 70 до 100 осіб.
 
Тим не менш маємо невеличку ментальну проблему.
Зважаючи на те, що Україна -  багата природними ресурсами земля, то народ тут завше був не просто роботящий, а не побоюсь висновку – талановитий. Однак талан народу, в поєднанні з багатством земель, дали поштовх до розвитку індивідуалістичних рис, оті славетні «хата з краю» та «три гетьмани, там де два українці». І навіть коли виникала спільна загроза, то згуртувати весь український загал було до певної міри проблематично. Однак здоровий глузд й тут нам не зрадив, підштовхнувши до створення Запорізької Січі, виокремивши з спадкових хліборобів – касту воїнів. Та ще й таких, котрих кожен король Європи бажав мати при своєму дворі.
 
То як такі ми вправні, чому ж не передова Держава, та десь, пасемо задніх?!
Може тому, що зненацька отримавши Незалежність у 1991 році, не цінували її, й тільки зараз, протидіючи військовій агресії расєї, починаємо розуміти чого вона варта. А мо тому, що занадто нетерплячі, й бажаємо отримати результат – вже  сьогодні ще на вчора?
 
Як колись в своїх мемуарах, може й дещо гіпертрофовано, але писав гетьман Павло Скоропадський …

«У украинцев ужасная черта – нетерпимость и желание добиться всего сразу; в этом отношении меня не удивит, что они решительно провалятся. Кто желает все сразу, тот, в конце концов, ничего не получает. Мне постоянно приходилось говорить им об этом, но это для них неприемлемо.
Например, с языком: они считают, что русский язык необходимо совершенно вытеснить. »

А хіба зараз ми не знаємо, що в тих же добробатах поряд з етнічними українцями, повно українських громадян абсолютно різних  національностей і не питання якою мовою вини розмовляють, українською чи російською, аби в бою один-одного розуміли, адже найголовніше що Україна для них понад усе!
 

«Когда (речь шла об изгнании всех российских чиновников) я говорил - «Подождите, не торопитесь, создавайте свою интеллигенцию, своих специалистов по всем отраслям государственного управления» они сейчас же встали на дыбы и говорили: «Це неможливо»

А коли виникає якась нагальна проблема, ну, те ж створення уряду з технократів та таки проведення деолігархізації ы реформ, то хіба не очевидно, що для її вирішення конче необхідно залучити особистість, котра неодноразово на практиці довела свою на це здатність, а не ту в якої досконала вимова слова «команда» та вельми автентична вишиванка.
 
Ні, ну звичайно можна по дилетантськи бавитись й в очікування, як кажуть - молодого «обличчя», до прикладу в прем’єрське чи міністерські крісла, от тільки не варто забувати, що управлінським та й т.з. апаратним навичкам, не знічев’я раніше навмисно вчили, й нажаль далеко не у всіх, до них є хист. Ну не до «кухарок» же повертатись, особливо зважаючи на невідкладну потребу таки збудувати успішну Україну.
 
І коли ти таки залучаєш в уряд професіонала, то ти робиш це саме для того, щоб дослухатись до його думки, базованій на ґрунтовних знаннях та досвіді, а не намагатись зробити з нього «хлопчика» для виконання своїх бздур. Бо як стверджує народна мудрість  - «краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти».
То може таки почати спиратись на здоровий глузд та прагматизм, а не на розхристані емоції. Виключно риторичне.
  
Бо якось вже дуже хочеться від того ж українського прем’єра почути щось на кшталт …

«Джентльмены, аргентинская российская хунта, банда фашистских злодеев, захватила нашу суверенную территорию. Это непозволительно. Выскажу свое мнение относительно переговоров: я переговоры с головорезами и преступниками не веду. Фолклендские острова Крым принадлежит Британии Украине, и я хочу его вернуть. Джентльмены, я должна знать уже сегодня, насколько это возможно.»

А у відповідь, вислухати детально зважену лаконічну мову нашого міністра оборони …

«Возможно, но совсем непросто. Корпус будет готов к отправке через 48 часов».

Крім того, в період коли з’явилися нові прогнози цін на нафту в 2016 році в межах 20 доларів за барель, а санкції відносно расєї залишені в силі, і у кремлівського карлика цілком вірогідно впаде планка й заполонить жагуче бажання розхитати ситуацію в Україні, то відповідальний політик, точно не буде шантажувати коаліцію своїм виходом з неї, на фоні своєї дворічної бездіяльності, а швиденько  збере бебехи й разом зі своїм «кабінетом» тихенько загубиться в тумані, надавши можливість почати діяти технократам та відповідальним політикам.
 
Бо тільки політик який відповідально відноситься до інтересів власної Держави, й здатен досягати мети, має право сказати …

«Мы сейчас должны отбросить все разногласия, высоко поднять головы и гордиться фактом, что мы британцы украинцы.»