Колись, ще до другої Світової Війни, президент Сполучених Штатів Франклін Делано Рузвельт сказав про "президента" Нікарагуа, диктатора Сомосу: "Сомоса, звичайно, сучий син, але він - наш сучий син". А так, як той був та лишався "нашим", тобто їхнім, американським, жив він та керував своєю країною досить для себе комфортно.
Знаєте, мене непокоїть те, що оті самі "свої сучі сини" лишаються для влади корисними та вигідними. Ні-ні, про державні інтереси мова не йде! Справа лише про людей, що були корисними колишній владі, та змогли лишитися корисними для влади нової. Яка, на превеликий жаль, використовує їх, та дає їм дуже непогано почувати себе. Для них нічого не змінилося.
Скажу навіть більше: до категорії "своїх" потрапили, правдами та неправдами, аж ніяк не свої. А ті, хто вірою та правдою служив Овочеві та Путіну. Лише найодіозніші з них зараз відчувають якийсь дискомфорт.
Ківалов. Восени 13 року опублікував статтю, де обстоював економічний та політичний сепаратизм. Власне, тоді Ківалов підвів "наукову базу" під ідею так званих "народних республік". Це не враховуючи його славні діяння, за які він отримав всенародне визнання та почесне прізвисько "Підрахуй". Ну й що йому? Та нічого. Важко щось про нього "нарити"? Для нашої прокуратури - так, аж надто. Більше того: прокуратура не відчуває аж ніякого тиску з цього приводу. А що громадяни невдоволені- то й що з того?
Кернес. Стояв під російськими прапорами, відкрито пропагував сепаратизм. Судять, кажете? Не смішіть. "Нєт у вас мєтодов!"- пам’ятаєте? Немає методів- це одне, а зовсім інше- "крєпкій хозяйствєннік" потрібен будь-якій владі, якщо вона базується не на ідеї, а на бізнес-проекті. Коротше: керуй регіоном, ми тебе не чіпаємо, а ти вже, будь ласкавий, трохи менше сепаратизму.
Медведчук. Пам’ятаєте оту "наочну агітацію" від "Українського вибору" про те, що потрібно негайно зробити? Один з пунктів був: "Встановити народовладдя". Це не про усілякі майбутні "народні республіки"? Я, звісно, не слідчий. Та слідчим оце, як я розумію, не цікаво. Ні про це, ні про зв’язок СДПУ з організованою злочинністю (колись випадково по якомусь російському каналу цікавий сюжет подивився, про СДПУ в Харуівській області).
Так можна писати й писати, кожен може продовжити цей перелік. А можна й по-іншому: попав, скажімо, в Генпрокуратурі під люстрацію... та пішов в керівництво Укроборонпромом. Цікаво, правда?
По країні йде не люстрація, не боротьба з корупцією, не вичищення з державних органів тих, що заплямували себе працею на власну кишеню та на сусідню державу: ні, йде процес переміщення "сучих синів" з місця на місце, щоб ні один, по можливості, "цінний кадра", не постраждав та й надалі мав гарний шматок масла на окраєць хліба. За наш, зауважте, рахунок.
Ось, кажуть нам, треба чиновникам підняти зарплати, тоді вони, мовляв, не крастимуть та не братимуть хабарів. І усі знають, що усе воно-то так, та тільки трішечки не так. Наприклад, чиновник бере мільйонного хабаря. Або через якусь кишенькову фірмочку виконує якусь роботу за завищеною ціною. І основний дохід чиновник отримує завдяки корупції. І ніяке підвищення зарплат чиновників не змінить анічогісінько. Ну, була зарплатня 5, стала, хай, 15 тисяч. Та це на сигарети!
Чим далі, тим більше складається враження, що люди, які зараз при владі, хочуть обійтися лише косметичними заходами, а не якимись радикальними, докорінними змінами. Тому вони стараються там, де тільки можливо, не змінити, не зламати, а очолити стару, ще пострадянську, ще кравчуківсько-кучминську, систему. Таку ж гарну вертикаль побудував "крєпкий хазяйствєннік", той, що завгар-проффесор! Гріх не використати, трохи, показово, змінивши.
Цікаво ще одне, майже до теми. Я про "Ель-Кафу" в Будинку Профспілок. Чи не занадто? Наскільки я, темний, розумію, сам по собі оцей заклад не міг там, як і будь-де, відкритися. Хтось давав дозвіл. Ваші, пане Кличко, кадри, давали. Мало того, що це за будівля: Будинок Профспілок. Мало того, яка трагедія відбувалася там нещодавно. А ще й фірма-хазяйка отієї "Ель-Кафи" знаходиться, якщо не помиляюсь, в Росії. І політика фірми щодо власного персоналу - розмовляти тільки російською.
Я не "зрадофіл". Я просто хочу, щоб в нашій країні щось почало змінюватись. Я не настільки наївний, щоб вважати: за місяць ми усіх люструємо та змінимо усі державні кадри швидко, чесно та прозоро. Але ж, чорти забирай, бодай щось можна було зробити майже за два роки? Не пересаджувати кадри з крісла в крісло, а пересаджувати в прямому та грубому сенсі? Можна було бодай щось зробити, щоб недавні "хазяї життя" не насміхалися з нас, щоб ті, хто заплямував себе сепаратизмом та зрадою, не могли смажити шашлички в центрі Києва. Щоб прокурори Генпрокуратури займалися не підраховуванням власних діамантів, а тим, задля чого їх і поставлено державою: захистом держави, виконанням законів.
Шедеврально: люди, які займаються розробкою методів очищення судової системи та приведення її хоч до більш-менш цивілізованого вигляду, виявляється, погано впливають на тонку душевну організацію суддів КС, тому ними, цими людьми, вирішила зайнятися прокуратура. Тобто, система Януковича-Кучми-Кравчука, живе та процвітає, як "Дєло Лєніна".
Влада - страшний допінг. Як ми бачимо зараз, та й раніше, влада, в купі з потенційними (й не тільки) неправедними доходами навіть придушує інстинкт самозбереження. Бо це факт: отих "сучих синів", "наших" та зовсім "не наших" у нас стільки, що вистачить на усю Європу, та ще й лишаться. А як, не приведи, Боже, лусне народне терпіння та люстрація з законної та паперової стане вірьовочно-ліхтарною - державі прийде гаплик. І я усе ж таки сподіваюсь, що здоровий глузд стимулює нашу керівну верхівку розпочати, нарешті, генеральне прибирання в державних кабінетах. Усе-таки, сподіваюсь, хоча, на жаль, без особливої надії.