Спогади з дитинства..
Село, господарка діда й баби..
Кожного року вони купляли двійко пацят на відгодівлю, щоб було м'ясо, сало, ковбаса і смалець. Старалися на базар потрапити вдосвіта, коли ще темно – щоб вибрати найбільш підходящих  - тому що пацят привозили рано і їх швидко розкупляли. Хто запізнився, то забирав останні або і взагалі лапав облизня..
Бувало – приїдеш у село через два тижні після покупки – а дід і баба скаржаться, що пацята зовсім не ростуть. Тоді я йшов до стайні, дивився і дивувався – підросли нівроку, невже дід з бабою того не бачать?
Штука в тому, що вони ті пацята бачили щодня, і для їх ока щоденний ріст був непомітним, а хотілося б – щоб було видно зранку, що пацята більші ніж були вчора. Я ж бачив їх з довгою перервою, тому мені помітна була  відчутна різниця між тим що було і що стало..
 
До чого це я?
 
А от що – нещодавно мене не було досить довгий час – 2,5 місяці.
Як і кожного року у цей час вже десять років – я був поза інформаційним простором, далеко-далеко, фактично на самоті, з нечастими короткими дзвінками додому.
Тому по приїзді мені різко помітні зміни в інформаційному просторі – про що пишуть люди, газети, новини.
 
По приїзді найперше що помітив – стабільність.
Газ як був мішаний з повітрям, так і залишився. Він взагалі роками мішаний, іноді більше, іноді менше, але стабільно мішаний, так само як стабільно платиться за таку слабогорючу суміш як за ту що мала би бути. Тільки от думається – чи гроші за те повітря чи не йдуть на фінансування терористів? – газорозподільні мережі-то кому за інтересами належать? Їх би конфіскувати у власність держави на підставі того що вони є «інструментом для вчинення махінацій».
 
Покращилося деяке (не все) забезпечення армії. Звичайна річ, аніскілечки не виступаюча за рамки того що мало би бути, тільки от занадто повільно це робиться.
Мусять чиновники тим займатися, бо інакше би була велика небезпека для їх шкури і місця сидіння (особливо якщо воно тепле). А повільніше ці справи робляться ніж мали би – через обмасту (розмовне «смалець» у народі). Хороше держзамовлення треба розмістити у правильних пацанів, що помастять, і бажано своїх. Можна замовлення дозволити розмістити у «правильних пацанів» оптом дорожче, ніж вроздріб продається на базарі – накладні все спишуть, тендер ж бо.  Ліпше зачекати поки знайдеться «правильний пацан», ніж зразу по потребі замовити в якогось бідного бидла, яке швидко зробить і за таку малу ціну, що не буде чим помастити.. тому «смалець» вперед, без мотивування ні-ні, бо і нагору шефу треба касу занести, і собі на «ягуар» дещицю залишити..

 
А все інше…
Паця не те що не росте, а миршавіє.
Можна назвати коротко – інфляція..
Розписувати не буду – хто має вочі той бачить, а хто не бачить бо не хоче бачити, то ніякий окуліст не допоможе.
 
А тим часом: