Ліотар у кінці 70-х похоронив великі Ідеї, зокрема віру в людину. Досить тенденційна помилка, ми її врахуємо. Хоч нам і соромно це визнати, бо ми довіряли релятивістам, але гуманізм - це іманентна річ.
Якими сліпими ми були.
 
Зрештою, якщо ми уявляємо собі державу Y, то яка в неї Ідея? Ми не будемо боротися з корупцією чи розстрілювати депутатів... Реформування не допоможе. Треба на нових-старих засадах. Революційний проект 21 століття. Досить заплющувати очі. Здійснювати політику без проекту - це знову й знову шукати найситішого вовка в зграї гієн.
 
Дві революції вказали чітко еволюцію змін. Без Ідеї, зміна людей на постах не приносить результату.
 
Стару Конституцію можна або спалити, або зробити з неї пап’є-маше нашого нового проекту. Це не принципово. Наша митниця, наша економіка - засновані не на реаліях країни X, не на аналогах навколо, а на рівні освіти громадян. У старій державі посада в СРСР або кмітливість у 90-х дала певним людям до рук капітал. І потім вони його легалізували. Це несправедливо. Тому що деінде освіта = клас = інтерес; здатності = клас = інтерес; хитрість = кар’єра = інтерес. Держава - це не агар-агар для мільйонів у межах певної території. Ми не будуємо утопію Кампанелли. Держава - це не галера, де поки гребеш - кормлять. Що таке сучасна держава Y?
 
Моя відповідь: це мережа, у якій є засоби для задоволення відповідних пошуків. На все є своя ціна, але є й пропозиція. Це держава, де можна відкрити свою справу, маючи ідею. Де відкрити свою справу - це нуль проблем від держави та її органів. Держава не повинна втручатися в ринок узагалі. І податки їй немає чого за це сплачувати. Головна функція держави в бізнесі - це гарантувати безпеку роботи для роботодавця та відповідальності перед клієнтом. Це поліція та суд. Більше ні на що держава не повинна претендувати. Не видавати книжки, не навчати дітей у селах, не оплачувати пільги в унівеситетах. Це саме собою відбувається в країнах, де кожний за себе. Тому що кооперація можлива й на галері, а успіх - тільки від тих, хто працює на себе.