для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Не моє місто


Не моє місто
Чернівці. Центр Буковинського краю. Це місто знають як місто студентів і пісенну столицю України. Воно було свого часу під владою Молдови, Австрії, Румунії, Росії, не підкорившись їм цілком і взявши від них найкраще, що могло лиш взяти. Тут живуть у мирі українці, румуни й євреї, не кажучи вже про поляків, вірмен і німців. Але місто це є українським. І воно подарувало Україні своїх найкращих синів і дочок.
Офіційний слоган Чернівців "Місто моєї любові". І я, хоч і кіровоградець до мозку кісток, люблю це місто.
У першу суботу жовтня Чернівці святкують День міста. І якщо тиждень тому я сказав пару слів про своє рідне місто, то сьогодні я не можу не згадати місто, яке я люблю.
 
А тому ось вам ще пара слів:
 
Хто такі Чернівці?

Чернівці - це невеличке місто недалеко від Румунського кордону, яке, проте, не повертається язик назвати провінційним. Воно дещо більше від Кіровограда і дещо менше від Львова. В ньому немає набережної, а вологість повітря з кожним роком зростає. Тут легко дихається, але з крану замість води тече хлорка.  Воно старовинне і молоде водночас. У ньому Румунія змішалася з Гуцульщиною, а разом вони змішалися з Австрією. У ньому приємні кручені вулички, на яких в найнесподіваніших місцях вискакують радянські будинки-потвори. Тут говорять українською, російською й румунською і розуміють одне одного, живучи під українським стягом. Тут можна зустріти Андруховича чи Жадана або ж зайти, блукаючи плутаними вуличками, до якогось затишного напівзруйнованого двору, де тебе облає стара вірменка...
 
Чернівці - це місто, у якому найорганічнішм чином з'єдналися непоєднувані речі. Тут веселі і дикі румунські будинки сусідують з вишуканими австрійськими. Тут змішались Класицизм, Модерн і Еклектика.
За це я його, певне, й люблю.
Це місто як спільний концерт якогось балканського народного колективу з п'яною музикою і не менш п'яним хором та віденського симфонічного оркестру. І цей контраст вражень дивним чином зливається у одну гармонію.
 
Самостійність

Чернівці мають довгу історію. Вони пам'ятають і молдован, і турків, і росіян, і австріяк, і румунів. Всі вони панували тут на свій смак і лад, та Чернівці в підсумку не стали ні молдовськими, ні турецькими, ні австрійськими, ні тим більш російськими, проте вони стали саме Чернівцями, взявши від кожної держави для себе найліпше. І хоч Буковина один з найзалежніших від України регіонів, Чернівці - абсолютно самодостатнє місто, що спокійно могло би існувати самостійно, це окремий світ, чимось подібний на сусідні країни, міста й регіони і у той же час зовсім несхожий на них.
У цьому плані показовим є герб міста.

В будь-який час, за будь-якої влади герб Чернівців лишається майже незмінним. Це завжди міська брама, в яку наче входить герб панівної держави. Це не Чернівці весь час входять до складу різних держав. Це держави приходять в гості до Чернівців. Приходять і йдуть. Уже немає Австро-Угорщини, Румунія давно вже не королівство, а Чернівці стоять, як і сотні років тому на тому ж самому місті. Це не Чернівцям потрібна держава, до якої вони входять, це державі потрібні Чернівці (недарма ж Румунія час від часу закипає імперськими ідеями повернення Буковини). Чернівці - це і є та "кошка, которая гуляет сама по себе".
 
До Чернівців намагалися приклеїти багато кліше, як-от "маленький Відень" чи "маленький Париж". Дурниці. Особливо друге, якщо згадати, що маленькими Парижами звуться з незрозумілих причин і Львів, і Ужгород, і Харків, і навіть Кіровоград. Враховуючи ту самодостатність і самостійність Чернівців, з якими вони йдуть крізь віки, ці малі Парижі й Відні звучать щонайменш принизливо. Найкраще ж визначення, яке я чув про це місто, цілком відображає його специфіку, хоч і звучить дещо пафосно - "таємна столиця Європи".

Природа і техніка

Чернівці - зелене місто. Тому тут легко дихається і є куди сховатися в спеку. Проте ж через те, що всі лавки стоять на сонці складається хибне враження, ніби сховатися від спеки нема куди...
Чернівці - місто горбате. Колись тут був трамвай, але через круті спуски й підйоми від нього довелось відмовитися, зате замість нього Чернівцями курсують старі раритетні чехословацькі тролейбуси.
 
Люди

За видатних чернівчан можна говорити довго. Звідси вилетіли в світ широкий люди, які не потребують, аби їх представляли. Це і поет Юрій Федькович, і письменниця Ольга Кобилянська, і геніальний Володимир Івасюк, не кажучи вже про його батька Михайла Івасюка, і, звісно, Назарій Яремчук з Василем Зінкевичем, всі троє члени легендарного колективу "Смерічка"...

З Чернівцями пов'язано й ім'я великого оперного таланту України - Дмитра Гнатюка (довгих йому років життя і міцного здоров'я).

 
Проте, і тут не все так райдужно, бо Ані Лорак, Ян Табачник, Арсеній Яценюк, Михайло Папієв...

Архітектура

Особливості міста після його жителів найяскравіше проявляються в архітектурі, яка, власне, є відображенням їхнього внутрішнього світу, їхнього світосприйняття.
 
Чернівці, як я й казав, - органічна (що дивно) суміш диких румунсько-гуцульських мотивів і цивілізованої, хоч і примхливої Австрії. Тут уже краще за мене скажуть фотографії:









 
І трохи архітектурних збочень (не без того):



Пам'ятники й достопрімєчатєльності

1. Пам'ятник цісарю Австро-Угорщини Францу-Йосипу, поставлений з ініціативи Яценюка і час від часу страждаючий від місцевих вандалів

 
2. В центрі Чернівців стоїть один з найстрашніших Тарасів Шевченків, яких мені доводилося бачити

 
3. Кубістичний пам'ятник Федьковичу дещо нагадує холодидьник чи шафу

 
4. Певно, варто згадати і пам'ятник Кобилянській, що займає особливе місце в моєму серці після наших з ним обіймівblush2

 
5. І, звичайно ж, не можу не згадати людину, що сама стала туристичною принадою й окрасою міта, воістину людину-пам'ятник. Цей чолов'яга щодня незалежно від погоди і самопочуття о 12:00 грає з балкону на вежі ратуші "Марічку"


 
Ітогі
Такими я бачу Чернівці. Такими вони лишилися у моєму серці. Я прекрасно розумію, що мої враження не можуть бути повними, бо я туріст, який тут не жив усе життя. Проте я полюбив це місто і полюбив його саме таким, яким його зараз описав. Звісно, значно краще і повніше це місто описав би його житель. А тому я запрошую Зварйовану продовжити цю тему. Сподіваюсь, мій непрозорий натяк буде поміченимTo wink
А поки вітаю любі Чернівці з їхнім днем і бажаю їм доброї ночі.
© @ндрійко [03.10.2015] | Просмотров: 5663

2 3 4 5
 Рейтинг: 45.1/36

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook