З усього масиву реакцій на події в Мукачеве, в цілому можна виділити декілька узагальнених думок:
 
- Одні підтримують «Правий сектор», справедливо вказують на відсутність покарання Медведчука і йому подібних покидьків та виставляють біографію закарпатського бандита Ланьо.
- Інші засуджують використанням «Правим сектором» зброї, та теж абсолютно справедливо називають їх бандитами.
 
Це далеко не перша криза, яка наступає в українському суспільстві. Її причина світоглядні розбіжності найбільш впливових соціальних груп, які існують в нашій державі.
 
Перша – олігархічні холуї, або державники. Це великий пласт людей, які зацікавлені в цементуванні діючої олігархічної системи. Переважно це чиновники, співробітники «правоохоронних органів», судді, прокурори, бюджетники, місцеві бариги, бандити та інші корупціонери. Вони готові сприймати тільки косметичні зміни, якщо ті не зачіпають їхні власні інтереси. Інші саботуються.
 
Холуї готові служити будь-якому господареві – Януковичу, Порошенку чи Путіну. Біда в тому, що саме вони переважно є офіційною владою. Тільки вони розуміють як працює державна система і можуть підтримувати її існування.
 
Базова цінність  - Порядок.
 
Друга – радикали. Це симпатики «Правого сектору», «Свободи» та подібних їм організацій. Запальні та агресивні. Хочуть простих рішень і швидко – всіх хто  проти розстріляти, всіх хто цим не задоволений теж розстріляти.
 
Їх перевага – готовність діяти. Вони першими починають кидати коктейлі молотова, коли інші ще хочуть співати, та йдуть на фронт воювати, коли інші тільки думають що робити.
 
Переважно не дуже розумні, проте дуже щирі у своїх поглядах. Ефективні в полі, бездарні в кабінетній роботі.
В цілому готові створити щось на кшталт українських «ДНР-ЛНР» тільки з Ярошем і Тягнибоком замість Захарченка та Плотніцького.
 
Базова цінність – Справедливість.
 
Третя – ліберальний середній клас. Найбільші критики агресивних дій. Є основними платниками податків, на які утримується держава. Переважно освічені та фінансово забезпечені.
 
Їх перевага – генерування смислів. Освіченість дозволяє їм формувати громадську думку. Фактично від позиції лібералів залежить коли кидання коктейлю молотова в міліціонера буде незвано «боротьбою за свої права», а коли «вихідкою екстремістів».
 
В той же час ліберали не готові жертвувати своїм комфортом. Вони рідше «встають з диванів», і йдуть викидати чиновників у смітники, чи воювати на фронт.
 
Базова цінність – Свобода.
 
Періодично між цими трьома групами виникають суперечки. Інколи всі проти всіх, інколи групи об’єднуються проти одного. Наприклад і «державники» і «радикали» підтримують арешти людей з антиукраїнськими поглядами, навіть якщо вони незаконні. В той же час, «ліберали» спільно з «державниками», засуджують агресивні дії радикалів – побиття, вбивства і т.д.
 
Драма у тому, що всі ці соціальні групи люто ненавидять одна одну, проте не можуть один без одного:
- Якщо не буде радикалів, лібералів знищить зовнішній агресор.
- Якщо не буде лібералів, радикалів посадять у тюрми за порушення законів.
- Якщо не буде державників, не буде системи яка забезпечує існування держави.
 
І в цій ситуації не варто забувати ще й про «відставних холуїв», які втратили владу після перемоги Майдану і тільки на те й чекають, щоб ці троє максимально послабили один одного, аби завдати удару.
 
Тому адекватним представникам всіх трьох груп доведеться обирати – або вони будуть готові закривати очі на розбіжності і працювати спільно, або ж їх всіх знищать по одному, як вже не раз було в українській історії.