Значиться так, сьогодні буде казочка.
Обрали українці собі президента, солоденького такого, дородного. ще й англійською так добре заливає, що аж сенатори аплодують.
Але сенатори поаплодували і стали придивлятись, що ж той солодкий робить?
А він, по завєту кума миздобула, почав Україну демократизувати:
- корєша в АП,
- сторожа в МО,
- подругу в НБУ,
...
а таких як сам в губернатори.
Вирішили сенатори з Обамою наглядача нашому солоденькому приставити. А він виявився не наглядач а попихач. Одно кричить "Петре, реформи роби! Петре, люстрацію проводь! Петре, а децентралізація обіцяна коли буде? Петре, досить всіх своїми планами годувати! Петре, та роби вже хоч що не будь!"
Як же ж з таким спокійно президенствувати можна?
Покликав Петрик на пораду друга, заслуженого камікадзе України, Сєню. От скажи Сєньо, ми з тобою при всіх владах завжди зверху плавали. Ну як оте, ну сам знаєш..., на язику крутиться, тьфу ти господи, щоб таке на язик. Ну в общім, як пінопласт. А тут наче на самий верх вискочили, а з таким наглядачем-попихачем на дно тягне, що будемо робити?
А ти, друже Петрику, кинь того попихача прямо на пательню, то він від нас сам втече - каже камікадзе-рекордсмен з кількості вильотів.
І вирішив Петрик прикинутись Івасиком-ТЕЛЕПНЕМсиком. Каже "ой Міхо! То тобі в Грузії легко було з одним Путьою воювати, а в Україні в мене кругом врагі: і Путя, і Йуля, і Бєня, а як кому мало буде, я і з Сєньою для отчьотності повоюю. Не знаю Міхо як ту Вкраїну реформувати! Може покажеш? Ну хоч он в Одесі?" А сам так хитро всміхається, мовляв, все, з'їдять того попихача як не гасконці, то друг Підрахуй точно з"їсть і кісток не залишиться.
А Міхо візьми і погодься!
І от тепер сидить Петресик-ТЕЛЕПНЕсик і думає, а що краще Міхо-попихач чи Міхо-тягач.
І так гірко Петрику стало.
Воювати з Міхо не можна, бо за ним такий Котигорошко стоїть, мало не покажеться!
Опиратись Міхо-попихачу вже сили не було!
А якже ж з усіма своїми корєшами-сторожами наздогнати Міхо-Локомотива?
А відставати не можна, Міхо не гордий, візьме і відчепить.
Ось така наша, браття, казочка! Але я чомусь вірю у щасливий для нас кінець.
