В житті є моменти, коли вмирають поети
Даючи дихання життю і музи своїй вороттю.
Та вмить він приходить, той заклик народний, -
Про сина, про брата, й цівло автомата
Що в груддях у нього стирчить.
Прокинься мій сину!!! я тут! я єдина!!!
І він, вже незламний, матірю званий,
Вже мчить. До нової купелі, Любові оселі
Щоб знову родитись і покірно навчитись...
Є речі глибокі, й до болі жорстокі...
Щоб їх зрозуміти, ввесь вік треба жити.
І Богом не бути, про себе забути.
Даючи лиш Волю думкам.
Думкам і любові. Щоб сни "не здорові"
Реальністю стали й тобі показали.
Що є лиш умови, і знову відмови
Від реальності іншої і її сприйняття.
Від дій і свободи, де не гинуть народи.
І знову ти Батьку, роблю тут нотатку...
Під стогін народний, свій "клан" благородний
Ведеш до убивства! (Я тихо "курю"....)
Підемо кругами...
Будеш ти родитись, щоб знову наснитись йому.
А Він нам віщає й причини для часу і дії шукає,
Щоб морду набити, ввесь вік свій прожити
В склепах...
І людям не дати, ні їсти не хати
А лиш свого столу крихти.
Їх різать-вбивати - це щастя не знати...
Бо стати такою як ти, -
"Сукою" злою, кобилой рябою
Що лоша народила й тихенько убила....
Бо вірить не знала.
Що родиться в болі. І достатньо й Любові!
Щоб, під тихесенький стогін, за руку з тобою пройти.
Цей шанс треба дати. Як дала тобі твоя мати, -
Щоб доньці, щоб сину Любити свою УКраїну.
Як Сонце плекати. Любов будувати!!!
Щоб легше родилось, щоб легше нам жилось.
І тільки тоді... Ввесь світ буде знати, -
Що Шлях він не змінний а Час швидкоплинний.
І Діти вмирають, І шансу не мають...
Бо "Боги" родились. Чи може наснились?
Щоб ПутьИным стати, себе треба Мати -
"Казлом нэвєбєнним, и просто отмэнним
Христом в человечьей плоти"!
Тебе тре "їБати". Бо щастя не знати!!!
Вікно толочуть горобці...
(Повтор! Матючєннія! Всі разом!)
Та Шлях він не спинний чи Час швидкоплинний
А може й мабуть навпаки? (на всяк випадок в рукаві треба мати (ХуйЛо - Ла-ла-ла ...)
Бо був Далай Лама (вставити свою цифру) і знову ж, "реклама" (Лай-Лай... Ла-ла-ла).
Які стільки зробили... Тебе вже закрили!
Як Суку в глухому Куті. (Кутті треба дати!)
Бо Землі твій родити й нікого не вбити!
Хай в Болі і Муці! (Бо так треба Суці!)
Що здуру гуляла, й "Кохання" не знала...
Себе ж не любила, і світу "родила"
Свої лиш півночні страхи... може й крахи...
Та "Її" тре простити! Й себе "полюбити"... (лапки, - панімай как хочєш дарагой)
Малим? Клишоногим? Та навіть безногим!!!
І "другим" цей шанс даючи - себе ти пізнаєш!
І Світ цей чудовий такий кольоровий! Фінал! (Ліги Чемпіонів чи що? ХЗ...)
(тут обовязково включаємо Гей Парад! в Києві!!! і танець - хто не скаче, той москаль (Булат не скаче, бо він каЦап) на задньому фоні Пан Президент у вигляді ряженного Маршала зРАДянського Союзу в Лампасах і Поясом В.Кличка на Морді (мрія, чи сон? ну корочє). Погасати я думаю він нє прочь. (як і власне і я!)
Вам низький уклін!!!
Що сюди дочитали - терпіння ви мали!
Не треба звонити. Не треба вже бити.
Було! На то воно й в лісі ХУЙЛО!
Воно ж нас боїться. Вже років так десять
Коротше кажуче вже дуже ДаВно! (Шукаємо в тексті вищє пріпєв. І намагаємось зрозуміти!!! 10 років це давно чи я щось інше мав на увазі (ХЗ)) о знову "Кіно"!!!! (Включаємо видатного кобзаря В.Цоя "Хачу! Пєрємєн!")
Мабуть треба спати і їсти (о біжять окулісти)
Всі вдумливо дивляться... (психіатра позвали)
І їм я і сплю! Траву? - НЕ КУРЮ!!!
Щось важче мабуть? Та, Ні!
Кілограм лиш півлітра, і то під закуску!
Щоб з медом щоб з русським (знову в очі дивляться)
пацан "Ти што імєєшь ввіду?
Русська ж Гірчиця?
- Москва теж СТО ЛІЦА! (Всьо звоню в Москву!)...
Мене тре спинити! А вам ще пожити!
Бо вірша цього, Хуйлу не пойняти!
Йому треба вбити! Чи сам? Чи не сам?
Все рівно не скаже! І світ нехай ляже!
"Я "Сука" права вот і всє!"
(Тут бажано показати морду Гундяєва под песню убієнного святого В.Круга "Залатиє Купала")
P.S. Володя (ЗєЛєнскій), якщо сценарій сподобався пиши на лічку
В мене все життя попереду! Магу і диРектором, і Санітаром, і Рєктором! За Бабло нє пєрежівай! Я очєнь дєшовий спеціяліст! Краюха чорненького і склянка біленького! (ДЗвони!!!)
