пароль
помнить
uk [ru]

Президентська нарада


Президентська нарада
На засіданні Президентської ради були присутні усі свої: Сєчін, Рогозін, Гундяєв, Ернст із Кісельовим, Зюганов, Мєдвєдєв та Шойгу. Головував, звісно, Сам.
 
   -А де це Жирик лазить? Я ж йому переказував, щоб був. Зовсім від рук відбився!- невдоволено пробурмотів головуючий.
   -Да, Володимире Володимировичу, зовсім від рук відбився!- запопадливо прогнувся Зюганов.- Забув вже, як під час ГКЧП до нашого ЦеКа бігав за вказівками!
   -Не до вашого, а до нашого ЦеКа!- невдоволено прогудів Гундяєв, в миру- Патриарх Кирил.- Ви, товаріщ Зюганов, аби ми не дозволили КПРФ, так і залишилися б, одставної кози барабанщиком. Ви вашу задрипану КПРФ із керуючою та направляючою не порівнюйте!
   -Досить!- перервав гризню головуючий.- З ним я сам побалакаю. Вкінець вже озвірів, свою горілку дегустуючи. Я з ним по-нашому, по-чекістськи...
   Присутні улесливо заусміхались, зрозуміло киваючи головами.
 
   -У нас питання одне: чому так херово й як із цим боротися? Хто перший?
- Ну, давайте, почнемо з мене,-підвівся, по-воєнному, обсмикуючи рясу, Гундяєв.-У нас усе нормально, піпл хаваєт усе, що кажуть. Ось учора іще одна ікона із вашим, товаріщ президент, ліком, замироточила. Усе в плановому порядку. Наступного року плануємо канонізувати Жукова і Сталіна. Через рік- Бєрія канонізуємо.
   -Ладно, сідай, бачу, що работаєш,- нетерпляче махнув рукою голова. Так, Кунжутович, що там у тебе? Обіцяв же, гад, за три дні- до Києва, за тиждень- до Варшави, а за два- до Атлантики? Ну і? До Києва, бачу, вже пішли, тільки, чомусь, малими дозами й зв’язані?
 
   -Що такого? Нормальний робочий процес!- спробував відгавкатися Шойгу.- Он Єльцину теж казали, що Чечню за пару днів вичистять. А Леоніду Іллічу- що за два тижні приборкають Афган. А я ж людина не військова, грамоті не обучений... Генерали кажуть, а я за що купив, за те й продаю.
   -Багато продаєш! Скільки з тієї Армати тобі перепало? Чого червонієш? Сідай, гад, бо їй- Богу, я тебе колись укропам згодую. І скажу, що Шойгу у нас ніколи не було, бо той Шойгу, що правосєкі з’їли, то несправжній, бо в армії не служив та військової освіти не має. Ясно?
   -Ясно, товаріщ президент!- похнюплено пробелькотів Шойгу.
 
   -Ви, красавці, що скажете?- звернувся президент до Ернста з Кисельовим.
   -У нас усьо нормальок!- самовпевнено усміхаючись, доповів Кісельов.- Піпл хаваєт, товаріщ президент! Піндоси- враги, Гейропа, ми- самиє високодуховниє, ми- арійци, а ті, хто не арійци- чмо, усєх повбиваєм. Китай нам дасть усьо, від голки до машини, ми йому- нафту- і ніхто не завадить встать з колєн!
   -Бачу, бачу, работаєтє... А нащот війни з укропами?
   -Нє, і тут всьо схвачено! Навіть ті, хто хапався за голову, взнавши, що їхню дитину повезли на Донбас, навіть вони зараз кричать: "Там наших нєт!"
   -Одобряю.- коротко сказав Хазяїн.
 
   -Отож, з колєн. З колєн, та раком!- чомусь завівся головуючий. Де, блін, вундерваффе, чи той, тьху ти, нанотехнології?
 
   Почувши крізь сон знайоме слово, Мєдвєдєв радісно посміхнувся, відкриваючи очі.
   -А давайте сфоткаємось!- радісно промовив він.
   -Ща сфоткаю, хрєн хто пізнає.- просичав голова.- скільки бабок розтягли! Скільки бабок!- Сєчін не витримав:
   -Так государствєнниє ж сам Бог велів...
   -Цить! Мої то бабки, мої! Скажу, он, Гундяю- завтра ж царем стану! Ясно? А ви їх... І де ж результат??? Мені вже мізки винесли! Як не Меркель, так Обама...
   -Обама-обізяна, піндоси-чмо!- підлабузницьки прокричав Ернст.
   -Сам ти чмо!-відрізав Путін. Аби не я, та не мій кум, ми б і того, що зараз не мали б! Як почався отой їхній Майдан, кум афіші розклеїв, що "треба у Митний Союз, потім- встановити народовладдя"... Усі дивились, чудувались, а ми тоді р-рраз!- і "народні республікі" наліпили. А Ківалич, теж чувак нормальний, ще й базу наукову під це діло підвів. Отак працювати треба! Одна кумова газета "Вєсті" варта десятьох Шойгу та двадцятьох Кисельових! Заколєбали вже распятиє мальчікі... Вже таке дебільне ліпить, чудо в пір’ї!
 
   Кисельов ображено мовчав.
   - Ваш, товаріщ президент, кум, там, як наш Штірліц в тилу ворога! Наш чєловєк, гебешна косточка!- прогнувся перед начальством Гундяй.
   -Справжній чекіст зря не ризикує,- відповів Володимирович.- там його не займають. А він їх годує таким собі інтелектуальним полонієм.- посміхнувся, щось згадавши.- Перше- "Всьопропало, насзливають!". Ну й друге- де не де, можна вліпити щось на зразок: "експерти обговорюють перехід України на латинський алфавіт".
   -Вищий пілотаж!- зашепотіли присутні.
 
   -Усе воно так, але... Крим, він, канєшно, наш, але щось він трохи того, поперек горла. І оце ми з вами вирішували, вирішували, та й нічого не вирішили... Так що ось: ми за мир та єдину Україну.
   -Як це? Не можна ж!- затрусився Кісельов.- А як же хунта?!
   -Ти що, не чекіст? Зараз сказали, потім передумали. Можемо й гарантійку якусь підписати. А потім скажемо: ми її підписували в п’ятницю, а сьогодні- четвер. Тому ми нічого не порушуємо, просто тодішній підпис не дійсний. Так що, тепер ми- борці за мир, а кумась мій в тилу ворога хай працює, а там побачимо.
 
   Раду було закрито. Путін ходив довгими кремлівськими коридорами й відчував себе льотчиком-випробувачем. І нібито він, льотчик, щоб летіти далі усіх та швидше за усіх, відпиляв у літака хвоста, та почепив під фюзеляж бомбу з надписом "Крим" поряд з бомбою "Кадирівська Чечня". І злетів літак. А зла "Міровая закуліса", поки літак злітав, витягла корка з бензобаку. А укропи відпиляли шасі.  Літак летить, паливо витікає, не згоряючи в двигуні, ллється намарно. І літак плавно, знехотя, перевалюється на крило. І він своїм льотчицько-чекістським шостим, чи сьомим, чуттям, відчуває: зараз буде штопор. Потім- триндець.
 
   Що робити, він так і не вирішив.
© Саня электрик [20.05.2015] | Просмотров: 5225

2 3 4 5
 Рейтинг: 44.4/32

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Войти или зарегистрироваться



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Забыл пароль :: Регистрация
пароль
помнить