Скайп булькнув і на блакитному "S" повисла цитрусова "одиничка". Він тицьнув пальцем "зберегти" і "відправити на друк" файл, над яким працював, а тоді вже глянув хто то завітав? "Как оно хаю-дую-ду, хунта, ) ? " - питав абонент "moscou1972". "Спасибо, зверствуем потихоньку" - наклацав у відповідь. Встав, підійшов до вікна. Від довгого сидіння за комп"ютером, ще й по причині короткозорості вечірнй Київ за вікном здавався хаотичним снуванням яскраво-освітлених кульбабок. Moscou1972, moscou1972....
Він посміхнувся. Згадалося. Діду з бабцею забандюрилося відмітити 41- шу річницю шлюбу. Отак, сказали, хочемо і все. І щоб всі були. З внуками і внучками. У нас в селі. В степу. А точну дату й не назвали. Десь так, між 5-им і 15-им, погоджуйте між собою. Привезли і цю, moscou1972. Посмішила ж вона тоді всіх в ті "від 5-го по 15-е". То якийсь місцевий кавалер ( а до 15-річної москвички у місцевих хлопців миттєво з"явився спортивний інтерес ) підбив її притягти до хати краденого гарбуза  - "ой, смотрите, я арбуз принесла!" То раз, послухавши, як пліткували сусідки на припічку, прибігає, очі, сині-пресині на всю ширину амплітуди від здивування - " а как это у вас ?! одна говорит, мой человик напився, а другая - твоего человика с работы выгнали? у вас что же у каждого есть свои люди, свои человеки ?" Баба сміялась до сліз, дід у вуса - а, так ! я вже 41-й рік бабин чоловік !
- Як у вас ? - прочинивши двері в кабінет, відволікла від роздумів прес-секретарка Голови Антикорупційного Бюро.
- Готово. Аналітична справка складена, звірена і закінчує роздруковуватися - відповів замначальника оперативного відділу, не відходячи від вікна.        
- Чудово. Я також "шапку" набрала". Я думаю, Голові буде приємно звітувати у четвер перед Радою, тисячі справ, сотні вироків по країні, плюс трохи експресії від мене, як гадаєте ?
- Згоден. До нас претензій не має бути. Вам, може навіть вчеплять і медаль - пожартував, -за експресію.
Наостанок глянув, що там та "moscou1972"
"Успехов. А не будет получаться, подьезжай за опытом" - парирувала moscou1972.
  "Твой человек, ее человек, его человек" - хмикнув собі під ніс. Але настрій безповоротньо зникав. Ловимо, саджаємо. Мілкоту. Максимум середню ланку. А далі, коли справа впирається десь у вищі сфери, начальник оперативного відділу зводить очі догори і багатозначно тикає пальцем у небо, там - "вето". - Перший ? - колись він спробував сумно пожартувати. - ...Ні, по цій справі 41-й - чи то наобум, чи з зумислом - відповів в той раз начальник. Ет, круговорот корупції в природі....
  Після довгого ненормованого дня водій знудився.
- А давай я сам сяду за кермо. Додому ? Підкину, звичайно. Рушив. Слідом поплила стоявша неподалік тойота-камрі.
Звична справа. Чи то охорона, чи  то конвой. По перших днях перебування на посаді, він спробував вияснити, що за типи його супроводжують по маршруту дім-робота, але тоді подумав - ну й нехай, принаймі про цих я знаю, а чи краще буде коли "супровід" буде вестися непомітно для мене..., навряд. Висадив водія, звернув на лівий берег.
На мосту певно сталася аварія. Протиснувся, протяг ще якусь сотню метрів. Врешті став. Далі рух був зупинений остаточно. Вийшов з авто. Пройшов трохи вперед- що там ? Непомітно поруч став чолов"яга. Очевидно хтось із сусідніх авто. Порівнявся.
- Як думаєте, надовго ? - а очими показує на папірець в свої правій руці, бери мовляв. Зам, досвідченим оком старого оперативника запримітив відсутність поблизу тойоти, яка, напевно, загубилася при в"їзді на міст. І все ж трохи вагався.
- Це те, що тобі треба, Келешок - промовив чолов"яга.
Келешок- його дитяче прізвисько. Подіяло. Непомітно перехопив папірець.
- Хто зна, хоча бачите, евакуатор вже потяг бідолаху на вихід - мовив в тому ж вдавано безтурботному тоні і попрямував до свого авто.
В кабіні розвернув. "Список гостей до президентського банкету". От дурниці. Хоча. Сковзнув по списку. Чомусь в свідомості сьогодні надвечір нав"язливо крутилось число "41". Стоп, а хто ж у нас 41-й ? Ти ба ! Тренована пам"ять швидко нагадала перипетії оперативної справи. Тієї. Але ж сходиться ! Та якщо ту фігуру поставити в кінці пошуково-розшукової - все стає на свої місця ! А та фігура - людина 41-го.
То як ти кажеш moscou1972 ? "твой человик, его чоловик" ? "За опитом", кажеш ?
Келешка немовби взірвало. Чи так склалися сьогодні зорі, чи виною тому оте з дитинства "келешок".  З мосту рвучко вправо. Тойоти нема ? Нема. Заїхав до супермаркету. Пройшов повз волонтерку з візком. Вхід. Ряди, мерчейджайзінг, охоронець. Сказав, свердлячи очима - мені треба подзвонити ! Охоронець відчув сталь в голосі, ходімо. В "дежурці" сидів ще один. Будь ласка, розвернув телефонний апарат прямо на столі, не піднімаючись зі стільця. Набрав.
- Янат тюлас.
- Тюлас - почулося привітне.
- Итсорп єамен усач. Шєатямяп ед им ясиліртсуз ешрепв ? Зараз еж идйідіп иребаз у икретнолов учадереп.
Поки охоронці не оговтались, набрав другий номер. Там, на тому кінці, була людина тямуща, по тому, що Келешок дзвонить не з свого номера, зрозуміли, що запитання треба ставити такі, які потребують мімнімум слів у відповідь.
То ж  охоронці почули таке:
- Час.
- Ця ніч.
- Багато. Дуже.
- Всіх, кого можеш. Хто в годині доїзду до міста.
- Тільки надійні.
- З ними ? Хоч з дамби. Цеглину не забудь прив"язати, бо вспливуть. ))
- У нашої спільної знайомої. Добре, нехай буде у моєї.
- Через годину.
  Відчиняючи двері, на виході почув охоронцеве:
- А що то за мова була ?
- Ідіш,  і вийшов.
- Хамити ?! - рвонувся слідом.
- Та не стартуй ти ! Є така мова - обізвався другий.
   Взяв в пакет всякої всячини, пройшов через касу до дівчини волонтерки. Кладучи на возик пакет, нахилився, протягнув папірець.
- Підійде жінка, назветься Танею, передаш. Це серйозно. Слава Україні. Дякую.
Тойота вже "знайшлася". Стояли неподалік, мотор не глушили, чекали, коли вийде. Пройшов демонстративно з коробкою цукерок, пляшкою вина. Недбало кинув на задній ряд. Рухаймось далі, хлопці.
"Така, як ти, буває раз на все життя" - рвав душу Славко Вакарчук з автосидюка.
Таня, Таня..., думав Келешок, де ж ти була, коли я женився. Але зараз - додому. Попереду чекала тривожна і напевно безсонна ніч.