Власне, це мав би бути коментар, але коли з"явилося імхо в розвиток, я завагався, кого коментувати: юриста ? мандрівницю ? Нехай буде обох.
Анекдот.
"Нью-Йорк. Вечер. Под небоскребом лежит труп мужчины. Подъезжает полиция. Выясняют, что покойный упал с шестьдесят второго этажа. Поднимаются наверх. Входят в апартаменты. Интересуются:
—  Не от вас ли покойник?
—  От меня,— отвечает блондинка с сигаретой в руке.
—  А как это случилось?— интересуется    полиция.
Женщина   начинает  рассказывать:
—  Я, как это принято у нас, познакомилась с ним в аэропорту, пригласила его домой.    Он,    как это принято    у них, предложил    для начала зайти купить чего-нибудь, выпить.    Зашли в шоп. Я, как это принято у нас, предложила купить бутылочку виски и две — содовой. Он, как это принято у них, взял  две  бутылки    водки    и бутылку    портвейна. Пришли домой. Я, как это принято у нас, выпила сорок граммов. Он, как это принято у них,— все до дна. После чего я, как это принято у нас, предложила лечь в постель.    Он, как это принято у них, предложил сходить взять еще водки. И тут пришел мой муж. Я. как это принято    у нас, хотела познакомить его со своим мужем. А он, как это принято у них, выпрыгнул в окно."
Оце так починалися перші вилазки за залізну завісу. А далі пішло, як по маслу: рік там - і ти вже розумієш, що означає той, чи інший погляд. Бо кмітливі ми. Не зрівняти з ними ( уявляю, як в свій час намучився Рюріх-І-й). Вони то нас і досі сприймають на рівні того анекдоту і, ясно, що безвізовий режим відкриють, коли рак свисне.
Був суд. Чи варто екстрадувати Фірташа в Америку - стояло питання у них. Ну зараз вони заллють йому сала за шкуру - в своїй звичній манері потирали руки ми. Ага, заллють - зі скепсисом відповідали ті, хто хоча б пів-року однією ногою побував там. Доводиш політичну заангажованість країни- попрошайки на екстрадикцію і..гуд-бай Америка. Що і сталося. Але, на суді відкрилися страшні речі ( як здається їм) - фінансування виборчої компанії, перешкоджання народному волевиявленню. У них це серйозно. Настільки, що деякі радше готові розбомбити Лівію, ніж допустити до публічного розбору. Але наш підсудний, на відміну від них, хоробро зізнається, використовуючи цей аргумент в рамках вирішення судового захисту в конкретному процесі. От і влип - подумали вони. Зараз ЮВТ (і не тільки, кандидатів в президенти явно більше, а в київські мери взагалі точне число й досі невідоме) здіймуть гвалт, підуть в суд і яяяяк вріжуть ! Гвалт здіймуть, що да, то да, до небес. А в суд ні, не підуть. Чому ? Того й Рюрік не зрозумів. Ми то з вами знаємо. Але не скажемо. Ні, собі то звичайно скажемо, у нас від самих себе секретів немає ( дивіться вчорашній "прямим текстом" з Дроздовим https://www.youtube.com/watch?v=5czdiupr62I), але їм - нізащо ! А для чого ? Нам з тими секретами ще  сто років можна Вкраїну покращувати. А без секретів як - та ніяк. Хоч варягів клич.