Жовтень на носі, близько пів-року для підготовки до місцевих виборів. Що маємо? Під які повноваження і як будемо обирати міських/селищних/сільських голів, депутатів місцевого рівня?
Кого обиратимемо? Тих самих перефарбованих та нелюстрованих звіздоболів при баблі у яких все схвачено? Які побудують дитячий майданчик чи поставлять на під’їзд новий замок та двері?
Виборче законодавство не змінене, адміністративно-територіальна реформа ( передбачає децентралізацію) з делегуванням повноважень територіальним громадам йде тільки на словах чоколадного Петрика, лисого Вовільмана та кулевлоба Сені. Звичайно, потрібно вносити зміни до Конституції (300 голосів), але кому це нах. потрібно? Адже, повноваження теоретично перейдуть до новоутворених виконкомів місцевих рад, відповідно обласні та районні державні адміністрації відсохнуть та можуть перетворитися в мало чисельні дорадчо-консультативні органи по функціям статистів з приставкою «….при Президентові України». А Закон України «Про місцеві державні адміністрації», за відсутності паперу, можна буде використати в туалеті. Відсохне і досить ефективний один із важелів впливу Президента на регіони. Послабиться президентська вертикаль, будь-який місцевий князьок обласного чи районного рівня, зможе культурно послати в задній біо-отвір, чи статевий орган, як оточення Президента, так і його самого. І що Президенту залишиться? Лише прапорці, ордена та вірчі грамоти роздавати і частиною силового блоку «тиснути» на місцевих, у яких, як передбачається буде під контролем місцева поліція. Не так вже й і ефективно. Але якому Президенту та його оточенню потрібний такий хід речей?
Яка якість виборів може бути, коли Голова та склад ЦВК – формувався за часів Овоча, в більшості по квотам ПР та їх сателітів? Склад, який взагалі не відповідає теперішньому розкладу демагогічних сил у Раді. Виходить, раз це дотепер не змінено – значить, це комусь вигідно. Значить «кворум» ЦВК, скоріш за все, почав працювати під нового хазяїна, що показали попередні вибори. В Територіальних виборчих комісіях (ТВК) – така сама картина, тільки калька масштабом поменше.
Слухаючи байки різного роду про адмінреформу, про повноваження органам місцевого самоврядування «що це вже от-от, скоро буде» в мене складається враження, що ці особи втекли від психіатра або розказують це для закордонних вух. Зробили декларативний крок, збір на тютюн та алкоголь, надходження з якого прямують у місцевий бюджет. «Напрацювали» купу проектів, обґрунтувань, які прекрасно виглядають на слайді і на папері. І на цьому все, скоріш за все, швидко справа у цьому напрямку далі не піде. «Більшість фінансів буде залишатись на місцях» неодноразово чули ми від Сені. А що ви тоді пиляти будете? Замість сотні мільярдів – декілька? Не порядок, голова Задрищенського облвиконкому чи Покаканської міської ради почне рулити реальним баблом, а Сеня в порівнянні з ним - копійочками. І навіщо тоді та адмінреформа Прем’єру та його оточенню, коли в кишені не шелестить? Якому Прем’єру потрібний такий хід речей?
От і виходить, що вибори до місцевих органів самоврядування-2015, якщо і відбудуться, то сенс від них для громадян буде, якщо не нульовим, то дуже низьким. А адмінреформу в дії, на мою думку, скоріш за все ми скоро не побачимо.
