- Тату, не треба - категорично просила Анна. - Нехай звикає до самостійності змалечку. У них досить комфортабельний шкільний автобус, охорона випроводить, водій-охоронець розвезе. Сергій, який робочу неділю проводить у відрядженні в Бершаді, на монтажі нової лінії нанокомпозитів тамошньої фабрики 3-Д- формовки, в перший вихідний, коли прибув додому, підтвердив - облиш, батьку. Це вони про онуку, Софійку, першокласницю. Дід кивав, але витерпів недовго. До середи, 10-го. Спекотним вересневим полуднем тишком вийшов з квартири та й поплентався в сторону школи. Підгадав вчасно. Тільки-но завернув з вулиці Кіровоградського спецназу на Шкільну, як помітив погрузку дітвори в автобус. Софійка теж діда помітила. Вказала дядькові в уніформі на діда і, не дочекавшись згоди, побігла назустріч.
- О, дід ! Якраз ти мені і треба !
- Айди ? - загордився дід.
- Ну так. Сьогодні на перерві виник спір: Скороходов Вітька з 1-го "Б" заявив, що домен "ru" не завжди був нашим !
  Чи це правда ?
- Правда.
- А як це, діду, розкажи.
- Прийдемо додому, відкриєш вікіпедію, та й прочитаєш, - дражнився дід.
- Тю-ю-ю, - розчаровано протягнула Софійка, - нам стільки всього назадавали, читанку, англійську, ту бі ор, чи не ту бі ор, а вікіпедія - так довго, так нудно..
  По цих словах Софійка підійшла до вуличного фуд-постера. Діловито дістала дебетову картку (" Шкільну")..
- Взяти тобі чого-небудь ?
- Ну.., якби на пиво були скидки..
- Ага, - тепер вже дражнилася Софійка,- якби були скидки, то я б не дотягнулася до кнопки.
  Вставила картку, пікнула третю знизу, автомат уркнув і подав їй в нижньому гаветі конус "рошену тендітного".
- Ну то що там з "ru" -  і не думала забувати, розгортаючи обгортку морозива.
- Було,-  мовив дід, - але треба починати здалеку. Спочатку була країна з доменом "su". Правили там монстри.
- Монстри?
- Ну так, монстри, це якщо одним словом.
Потім ті монстри щось проміж себе не поділили і розпалися на дві нерівні частини. Більша назвалася "ru", а менша "ua". Настав час, коли монстри з "ru" напали на монстрів з "ua".
- Ну напали, та й напали, то що з того ?
- А то з того, що поки монстри нібито ворогують, люди, справжні, найкращі і в більшій частині невинні, гинуть. І гинуть наші, з "ua".
- А монстри що ? Ті, що з "ua" ?
- А що, займаються своїми монстрячими справами.
  Дід замовк. З двору психіатричної лікарні, мимо якої вони саме проходили, вибігла огрядна жінка похилого віку.
- Вивсьоврьотє ! - кричала вона, - "Путєнанаваснєт!" Слідом вийшли двоє лікарів в білих халатах, один накульгуючи, на протезі, взяли її попід руки, повели назад до лікарняного скверу.
- А далі дід ?
- А далі..., а далі, набридла людям "ua" та монстрократія, зібралися якось одного доброго дня в столиці добровольці, військові, волонтери, майданівці, активісти з областей, деякі патріотичні депутати всіх рівнів, деякі управлінці, підприємці, студенти,...  та й скасували "ua" і заснували  "ru" - Республіку Україна (для людей, а не для монстрів).  
- А монстри ? Не пручалися ? А де вони поділися ?
- Та згинули, як роса на сонці...
- Не приймається, діду ! Детальніше, будь ласка..
- Детальніше ? Ти запобіжник бачила "12+"?  Ну так от деталізація - то інфа для "16+" ? Зрозуміла ?..Дорости спочатку.
- А з тим, першим "ru", що сталося ?
- Та що сталося,...перегризли вони  одни одного, тепер на тому місці повна англійська абетка доменів...
  А от і наш двір. З покинутого кимось авто через прочинені двері долинають звуки гітари. Дід уповільнюється, а по перших словах співака... "So close no matter how far, сouldn't be much more from the heart....", зупиняється..
- Діду, ну пішли, - тягне за руку Софійка, - в твоєму віці і така сентиментальність ...
От заноза, думає дід...