Стратег, мислитель?! Ні!
Брехло і пустодзвін…
Сьома Гончаренко, харківський поет-босяк
 
У нещодавньому ток-шоу Євгена Кисельова в ході експрес-опитування х приводу з’ясування головних «звитяг» Арсенія Яценюка за рік його перебування в прем’єрському фотелі друге почесне місце опісля обвалу гривні зайняла «сітка рабиця замість стіни на кордоні».
 
В ще наш головний камікадзе обіцяв усім критикам його військово-стратегічного генія в частині фортифікації виписати квиток в один кінець. Куди саме, правда, не уточнив. Ось сиджу, чекаю кур’єра із квитком – може проянить…
 
Тому мене не дуже здивувала реакція деяких владних і навколовладних кіл  на мій опус про гори на кордоні, в якому я пофривольничав над ідеєю зведення т.зв. Східноєвропейського валу. Мовляв, якось воно непатріотично. Виходить,що слухати перманентну брехню наших очільників – це норма, в стьобатися із цієї брехні – це майже зрада. Ну, що ж, давайте тоді за «Гамбурзьким рахунком».
 
***
 
Як водиться, спочатку було слово…
 
І не так вже й важливо хто  мовив першим сакраментальне «Стіна» – Філатов,Яценюк, Коломойський, Порошенко. Головне, що його підхопили, бо слово приваблювало, як тухлятина-  ведмедя і було перспективним.
 
***
 
Для початку варто  було б визначитися, що для нас найнагальніше: чи то ворога непущати і воювати, чи то контрабандистів із мігрантами зупиняти, чи то терористів із диверсантами відловлювати?
 
Якщо послухати деяких ідеологів умовної за означенням стіни, то вона мусить зупинити усіх ворогів і злодіїв включно із російськими дикими кабанами-мігрантами.  
 
Але так не буває. Що б там на кордоні не споруджали кожна служба чи відомство буде перейматися своїми підопічними, тобто доїти свою корову і пущати/непущати своїх/чужих поросят із ведмедями.
 
Екологи із аграріями не допускатимуть міграцію шкідливих ворожих диких кабанів.
 
Митники збиратимуть мито і відловлюватимуть контрабанду та іншу товарно-економічну  нелегальщину і матимуть дещицю з  цього.
 
Прикордонники ж боронитимуть кордон, затримуватимуть порушників, тих же контрабандистів, наркокур’єрів і різноманітних терористів-диверсантів.
 
І все це буде робитися у тісній співпраці із різноманітними спецслужбами: від, скажімо, ментівського ОБНОНу чи сбу-шного Антитерористичного центру і до військової контрозвідки. Ці теж від «дійки своєї корови» та виловлювання кабанчиків дещицю матимуть.
 
Що стосується якихось там стіни чи паркану, то вони виконують лише допоміжну і, до того ж, як свідчить світова практика, малоефективну функцію.
 
Одними із головних ознак ефективності будь-якого прожекту є співвідношення його вартості і кінцевої мети, тобто доцільність.
 
***
 
Інформація до відома:  лише один кілометр будівництва Американсько-Мексиканської  стіни обійшовся бюджету янкі в 100 тис. баксів. А тепер перемножте цю ціну на довжину вже українського кордону і ви отримаєте цифру співставну із  половиною нашого нового військового бюджету. І  до того ж стіну ще й обслуговувати буде треба...
 
В скільки вкрадуть?! Питання риторичне…
 
Врахуйте,  усі ці та подібні споруди виявились малоефективними. Берлінську стіну взагалі розтрощили. Американський паркан долають до 0.5 млн. мігрантів щорічно, а наркотиків, що потрапляють до Штатів суходолом, гальмують попід парканом лише 10% з усіх. Корейська демілітарізована зона давно вже перетворилась на якийсь протиземлерійний  прикордонний об’єкт (працьовиті північні корейці невтомно підкопують той паркан від 1953 року і донині).
 
Похвалитися можуть хіба що євреї, котрі проникнення на їх територію шахідів-смертників звели практично до нуля. Втім, це зовсім не сприяло зняттю ізраїльсько-палестинської напруги.
 
***
 
Один мій сусіда-дачник, колишній митник стверджує, що основна контрабанда, наркотики і навіть в значній мірі мігранти-нелегали  проникають скрізь кордон через офіційні пункти митного контролю, а не лісами-байраками.
 
І для того аби митниця нормально функціонувала жодна стіна не потрібна. А потрібно не бордель новий будувати чи старий удосконалювати, не нові меблі завозити , і не персонал міняти, а тре’ той будинок розпусти просто розтрощити і сформувати щось більш суспільно-корисніше і в сенсі наповнювання бюджету ефективніше.
 
Але для цього потрібна не стіна, а усього лише дві речі - системно-структурна та кадрово-оновлююча перебудова усієї служби.
 
Приблизно теж саме торочить мій дальній родич-прикордонник. Втім, і дещо додає. Зокрема, каже, що одне із найголовніших у роботі прикордонників є тісна співпраця зі спецслужбами та населенням прикордонної зони.
 
А що стосується терористів-диверсантів, то прикордонники  виловлюють лише відбитих на усю головешку аматорів із дилетантським спорядженням. Профі ж їдуть через кордон  «налєгкє» - туди на навчання у російських спеців та за «гонорарами», звідтам вже навчені і грошима стимульовані.
 
І для боротьби із терористами-підривниками, котрі переважно діють  на підконтрольній українській владі території потрібна не стіна, а ефективна і професійна робота АТЦ і контррозвідки.
 
Бо в самій Україні (і не лише на теренах «ЛНР/ДНР») є все для диверсійної діяльності : маса малоконтрольованої вибухівки і купа дурнуватого люду, готового за 30 срібників розважатися підривними забавками.
 
А вдалий досвід  антитерористичного Ізраїльсько-Палестинського бар’єру пояснюється  не наявністю його самого, а зміною євреями самої стратегії ведення воєнних операцій , основою котрої є перенесення бойових дій із власної на ворожу чи умовно-нейтральну територію.
 
Але для досягнення подібного  стратегічного задуму потребується: державна воля військово-політичного керівництва; вище рекомендована митникам системна перебудова прикордонної та відповідних спецслужб, а також Міноборони; повне поновлення контролю над усім кордоном, чи як мінімум жорсткий контроль за розмежувальною із сепаратистами лінією.
 
Що ж стосується Східноєвропейського валу, то судячи із деяких висловлювань головних затійників цього прожекту та експертів,щодо його майбутнього призначення, то мова ведеться про потужну геостратегічну систему оборонних фортифікаційних споруд на кшталт лінії Мажино чи Маннергейма.
 
Але жодна із таких ліній ( котрі до того ж будувались не менш десятка років) в повній мірі свого основного призначення не виконали. Приміром, лінію Мажино танки Гудеріана і Клейста просто обійшли через Бельгію,  згодом танкові групи цих же генералів спочатку як гарячий  ніж скрізь масло подолали І-у лінію Сталіна,  а поготів і ІІ-у лінію, взявши Київ у котел, до котрого потрапив увесь Південно-Західний фронт РСЧА.
 
Лінія Маннергейма, хоч і врятувала Суомі від повної окупації, але не уберегла фінів від значних територійних втрат заразом із легендарною лінією імені колишнього  царського генерала.
 
А Китайська стіна і взагалі була подолана маньчжурами в ХVІІ ст. за грубий хабар.
 
Попри це, певна тактико-стратегічна  логіка у розміщенні оборонних ліній проглядається. Всі вони споруджувались в певній глибині або ж власної території, або ж оборони подалі від кордону чи фронту.
 
І коли в телерепортажах демонстрували як Яценюк в Харківщині прямо на кордоні длубає пару-трійку грабарок землі у підмурок майбутнього валу щонайменш це сприймається як фейкова профанація, або ж навіть як елементарна недоумкуватість  самого «камікадзе»  та його воєнних радників-«самураїв». Бо тую грабарку під вал тре’ було б демонструвати кілометрів так на півсотні вглиб від кордону.
 
Окрім того, вал Яценюка пропагується як суто оборонна фортифікація, більшість згадуваних ліній в силу обставин теж використовувались в оборонних цілях.  Але стратегічною метою оборонних ліній було не лише стримування навали ворога та його знекровлення задля мобілізації чи підтягування і накопичування резервів, але й створення плацдарму для потужної контратаки. (що власне й зробили Ейзенхауер із Монтгомері у на зламі 1944-45 рр. використавши лінію Мажино у  2-ї Арденській операції як плацдарм для зламу лінії Зігфріда)
 
Але щось наші горе-стратеги ні пари з вуст про якийсь там навіть гіпотетичний контрнаступ – все більше про оборону та мир за всяку ціну…
 
Ці мудрагелі, позиціонуючи себе інтелектуалами та шанувальниками мудрих книжок, одну з таких, певне, не читали. А саме спогади фельдмаршала Фрідріха Паулюса, людини далеко не дурної, котра до того ж значно порозумнішала опісля особистого сталінградського фіаско і, заочно вчена досвідом майже одночасної Ржевської мільйонної м’ясорубки, влаштованої власним  військам, маршалом-смерть  Жуковим
 
Він занотував банальну сентенцію, яка від того менш істинною не стала:
 
- Наступ заради наступу чи оборона задля оборони – це кінцеве шлях до поразки, а атака задля перепочинку і подальшого наступу чи оборона задля майбутньої потужної контратаки – шлях до перемоги.
 
Але, аби це урозуміти теперішнім українським очільникам для початку треба ще раз отримати яким-небудь Іловайсько-Дебальцівським лантухом по голові, після чого нарешті виробити державну військову доктрину, котра б передбачала не лише визначення конкретного ворога, чи оборонно-стримуючі , але й активні контрнаступальні заходи.
 
Та схоже нинішнім нашим «провідникам» та іншим «новим обличчям» це не до снаги. Бо тутечки потребуються люди, здатні професійно і обґрунтовано на авантюри типу прожекту Стіна мовити чітко «Ні!».
 
Валерій Семиволос, літератор,вільний журналіст, Харківщина
 
січень 2015 р.