Вийшли, значить, цілих дві книжки про події останнього історичного періоду в Україні - "Украина на перепутье" від відомого лінгвіста і екс-прем'єр-міністра та "Майдан" за авторством активістки і журналістки. І хочеться про них щось написати, але по-перше, ще не читав, а по-друге все одно усе вже (як мінімум про авторів, а то й про їх дітища) сказано живим класиком. Ну ось, в безсмертному "Павліку Морозову":
 
Куди не кину оком стомленим –
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от поліартрiту,
Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
І гнила картопля.
 
Думаю, тут неважко розібратись, who саме є who. Звісно, концептуальніше було б, якби замість картоплі була капуста - але Подерв'янський все-таки митець, а не провидець, тому не міг передбачити зі своєї далекої юності такі гастрономічні нюанси з життя видатного діяча української політики (на щастя, вже екс-діяча). Ну, а шалений чвал предранковими пампасами у нікуда - тут, як на мене, просто ідеальна алегорія. І донецький "штурм і натиск" усім відомого бугая, який, за чутками, мав (чи, може, й досі має) дуже безпосереднє відношення до самиці, передано дуже влучно. Та й кінцева зупинка теж не викликає особливих сумнівів.
 
Єдине, що викликає питання - це що ж таки є кращим в цій ситуації. Хоча очевидно, що тут ми маємо справу з так званою "аксіомою Ескобара". Мабуть, цю безвихідь відчував і митець, пишучи своє шедевральне творіння - саме тому завершується цей монолог риторичним: "О, блядський смисл життя, Якщо ти єсть!"
 
Хоча, можливо, він і єсть, цей смисл життя. І навіть у вищезгаданих книжках. Втім, чи зможемо ми осягнути усю глибину їхніх глибин - покаже час. І результати аналізів.