Користувач sobaka_d в коментарії до статті Фельштинського «Путин стал вторым. И последним.», написав:

«В самом деле интересная статья. И интересная мысль, что для внутренней дестабилизации ситуации в Украине Путин использует не только 5-ю пророссийскую колонну внутри нашей страны, но и 6-ю, движущей силой которой является человеческая глупость. Очень верно подмечено. И у меня впечатление, что ДД стал сейчас буквально рупором этой шестой колонны. Все эти вопли "патриотов" о том, что всё "сливают", кругом предатели, и что все надо менять на очередном Майдане это как раз и есть деятельность шестой колонны (остроумный термин, кстати). И на ДД, как выяснилось, основную массу составляют как раз искренние сторонники такого подхода. Есть среди них, разумеется, и штатные провокаторы, но они выполняют только роль закваски. А в процесс брожения вовлечено очень много людей, даже не подозревающих, что их глупость используют втемную».

Як представник такої «шостої колони» не можу змовчати.
 
Розумію, мої вислови можуть використовуватися в дискусії (пропаганді), як і я використовую в суперечках вислови своїх супротивників. Це не значить, що мене використовують «втемную» - я так думаю. А якщо думаю то, навіщо кривити душею, говорю те, що думаю. Бо вважаю, живучи в демократичній країні, маю на це право. Мати власну думку, а не жити думкою інших.
 
Ярош теж виклав свою думку, що ПС буде і надалі воювати на фронті. І, як вільна людина, мав на це право. Президент може його арештувати, наказати перестріляти всіх вояків дуку, як роблять це російські окупанти з незгодними з їхньою політикою сепарами. Але наказувати тим, хто йому не підлягає, він формально не може. Серед перерахованих підрозділів, яким Верховний Головнокомандувач наказав припинити вогонь, ПС не було.
 
Я з тих, хто не любить тягнути кота за хвіст; хто вибирає не тривале лікування, а операцію; хто розколупує рану і щедро заливає її зеленкою, не чекаючи, поки від скабки загниє палець. Тому вважаю військовий стан, зменшення всіляких контактів з агресором і т.п., необхідними мірами, що повинні бути запроваджені з самого початку конфлікту.
 
Так, було б боляче. Але я не згодний з добреньким хазяїном, який кожного разу потрошку «купірує» хвоста своєму догу. Адже військовий стан все-одно буде введений. Все йде до того. І президенту знову прийдеться якось виправдовуватися перед людьми. Пояснювати, навіщо загинули наші герої.
 
А тим, хто зі мною не згодні, не поспішайте записувати у вороги. Я ж вас намагаюся зрозуміти і при нагоді підтримати. У нас більше спільного, ніж ви думаєте. Спробуйте зрозуміти і ви мене. А то буде, як у випадку з блогером Кіршем (тепер депутатом ВР). Забанив він мене на підставі футбольних суперечок, а потім я багато разів хотів підтримати його політичну точку зору, абе бан виявився вічним.
 
До того ж, я рефлексую на слова пана «собаки», який сам додумав, що мав на увазі пан Фельштинський:

«Есть еще и шестая колонна -- человеческая глупость. Украинцы тоже люди. Как и все люди, особенно к кризисных ситуациях, они делают много ошибок. Все эти ошибки Путин, конечно же, использует».

Можливо, він мав на увазі закон про мови, який намагався відмінити парламент, або вислів прем’єра, що Росія напала на Германію, або невиразну позицію президента?
 
На мою думку, якби президентом став діяч штибу Саакашвілі, то після гарячої війни, яка б, напевно, примусила б Західний світ активніше втрутитися в ситуацію, Україна втратила б частину території, але у неї залишилось би значно більше можливостей переродитися в успішну державу. При «мирному» характері війни, для країни є загроза і втрати територій і появи в Раді бойовиків лугандонії.
 
Мені можуть дорікнути, що Грузія довго не протрималась. Але ж там зміна влади відбулася демократичним шляхом. І не дивлячись на поплічників Іонашвілі, це уже не та Грузія, що була до війни. Він переміг Саакашвілі, сповільнив реформи, але зупинити їх не зміг і сам зараз не дуже впевнено відчуває себе в керівному кріслі.
 
Ставлення до нашого президента у мене як до графа Бестужева із фільму «Гардемарини - вперед». Він пишається, що інтереси держави у нього на першому місці, але ж про особисті інтереси теж не забуває. Тобто, він, на відміну від Лестока, який дбає лише про свої приватні інтереси, поводиться не як варяг, бо розуміє, що може статися з його бізнесом по приходу «ополченцев». І не більше того.
 
Заради перших двох місць Порошенко може нагнути і парламент, і уряд, і народ.