Завтра свято усіх закоханих. Наш Президент буде вітати свою дружину з думкою:«Як вона молодо виглядає, яка в неї тоненька талія, яка в неї рівненька спинка! Вуста пухкенькі, щічки гладенькі, а зморшки ледь-ледь проглядають…»
Дивлячись на свою пані, наш Президент мабуть вважає, що всі жінки України, котрим вже минуло 50 років, такі молоді і, відповідно, працездатні. Він, напевно, не розуміє, що пересічні жінки Україні, віку його дружини, не мають і ніколи не мали хоч трішечки схожого життя, як в його панській родині, і не мають можливості виглядати так як його дружина.
 
Пересічні жінки України, які вже перетнули півстолітній рубіж, то знедолені, виснажені, хворі старі коняки. Деякі почали працювати ще за брежнєвських часів. Дехто, навіть після стількох років, пам’ятає, що таке бігти висунув язика до "заводської прохідної", щоб не спізнитися ні на хвилинку, бо перепустку відберуть та прогресивку знімуть.
На протязі усього трудового життя жінкиі «50 +», на свою заробітну плату не мали можливості корисно харчуватися, повноцінно лікуватися і відпочивати. Ми не мали можливості накопичити статків на чорне сьогодення. Всі свої заробки витрачали і витрачаємо на дешеву їжу і на одяг в бутіках Humana, переважно в акційний період, коли "все по 17 гривен", і в найбільш привабливий у сьогоденні, коли "все по 5 гривен". Сьогоднішня п'ятдесятирічна жінка, то та, що пережила Чорнобиль. Майже всі мають передвчасний клімакс, мають "жіночі" пухлини різної якості, мають покручені руки, остеохондрозні спини, варикози на ногах, згаслий погляд, натягнуті нерви і багато-багато всього іншого.
Ті, які мають роботу, ще якось животіють. А якщо роботи немає, то  хоч вішайся. Як в старому віршику на новий лад "Я стою у ресторана, на работу поздно, сдохнуть рано". Але якось можна зрозуміти і працедавця: коли є вибір поміж молодою і старою, кого краще взяти? Навіть на сайті Рошен, ще до того, як власник став Президентом, було оголошення з пропозицією роботи "кандидатам до 35 років".
 
Радянська влада знала, якої якості було життя у радянського народу. Тому, як компенсація, надавалася можливість жінкам виходити на пенсію в 55 років.  А зараз якість життя не краща, а гірша для більшості людей.  В п’ятдесят п’ять ми всі вже у такому стані, що і на турецькому невільницькому ринку у середньовіччі не знайшлося би бажаючих взяти на роботу "за їжу". Сьогодні хоч би до 55 років допрацювати, дякуючи Богу, бо зараз і тих заводів вже немає.
 
Сталін післявоєнний баласт з непрацездатних калік повивозив у ліси та порозстрілював. Щоб не заважали будувати комунізм.
Попередники свій баласт із старих жінок просто вирішили скинути. Нехай макуха не стримує політ до покращення.
Сьогодні Президент, який будує європейський капіталізм дуже демократичний і дуже вітринний, вирішив не заважати цьому баласту падати. Він мав можливість цей геноцид припинити, підписавши закон № 1086, але наложив своє вето.
 
І що тепер робити? Можна тихенько плакати у кутку (більшість жінок так і робить, бо не вірить вже ні в що), але це не допоможе. Просити «вето» розветуватися - це все одно, що плакати у кутку. Ситий голодного не зрозуміє.  Залишається голосно волати-прохати депутатів, може серед них знайдеться  300 добрих людей?
Я розумію, що все в країні дуже тяжко. Але баби́, що працювали, теж заслуговують на гуманне ставлення влади.
 
Щодо пересічних чоловіків… Не хочу перелічувати їхніх після п’ятдесятирічних хвороб. Багато чоловіків їх взагалі не мають, тому що вмирають раніше. Але хочу узагальнити  наступне: життя  у наших чоловіків - не краще за жіноче, тому, як варіант, маю пропозицію, так би мовити справедливу, щоб і жінки і чоловіки виходили на пенсію в однаковому віці, і нехай це буде, наприклад, 57 років. Або 57 з половиною.