Я вже не раз писав про подвиги козаків
Київського полку ім. Тараса Шевченка – добровольчого загону, що входив як окремий підрозділ в 4-ту сотню самооборони Майдану. Після служби на пропускного пункту «Новоазовськ» та боїв з москалями на Маріупольському напрямку, козаки за ротацією відбули хто у відпустку, а хто в госпіталь на лікування та реабілітацію. Перший тяжкий досвід боїв дав чималий ґрунт для роздумів та окреслив напрямки подальшої роботи.
Стало очевидно, сподіватися в разі серйозних бойових сутичок на штатні підрозділи Збройних сил чи Прикордонної служби не варто. Не тому, що не допомагають – навпаки. Справа в тому, що у штатних підрозділах ЗСУ та ДПС в самих ресурсна база лишає бажати кращого. Ідеал для добровольчого підрозділу – максимальна автономність, по спорядженню, по автотранспортові, по забезпеченню, тощо. А ще краще – якщо підрозділ обирає якийсь сегмент діяльності, до якого в штатних військових частин, в наслідок організаційної неоковирності та великої кількості інших проблем просто не доходять руки. Тоді йому не доводиться дублювати звичайну піхоту й натомість – його діяльність стає незамінною.
Саме цим і займалися козаки практично всю осінь. Реформували підрозділ, вибудовували нову якісну боєздатну структуру, обзаводилися автотранспортом, тощо й тощо. І – опановували новий фах. Коли ж все було готове – козаки вирушили в новий похід!
Район походу козаки заздалегідь узгодили з керівництвом Державної прикордонної служби – сектор М, перша лінія зіткнення першого рубежу оборони – передова. Маючи теплі стосунки з прикордонниками, бійці-шевченківці продовжили службу з підрозділами ДПС. Прибувши на місце, вони заходилися обживатися і готувати перші бойові операції.
Отут їх і застав обстріл міста «Градами» москалів, що стався 24 січня. Разом з прикордонниками, бійцями ЗСУ та МВС, козаки мусили вийти на вулиці для забезпечення ліквідації наслідків обстрілу. Місто добряче постраждало.
Страждання простих мирних мешканців… Ніщо так не мотивує для кращого виконання завдань командування. І козаки вирушають «на герць».
Прибули на місце.
Остання нарада та уточнення задач.
І – вперед.
Завдання виконані. Козаки живими та неушкодженими повернулися на базу – задоволені результатом і готові до виконання нових завдань.
Я не даремно так обережно торкаюся питання, чим саме займаються наші хлопці. Прийде час – можна буде багато чого розповісти. Скажу так. В часи Сагайдачного та Сірка, козаків-шевченківців за професійну специфіку називали б пластунами.
Хлопці продовжують служити і захищати.
Кінь вдарить об землю
Залізом підкови,
Сталеві бране монштуки -
І рідному краю поклоняться знову
Хоробрі орли-козаки…
З козацької спецроти з репортажем – Дмитро Калинчук.
©
Дракон [04.02.2015] |
Просмотров: 5526