Одного разу у Стародавньому Китаї в період Весни і Осені (770–221 до н.е.) злодій проник у будинок багатої сім'ї з метою вкрасти великий дзвін. Він намагався звалити його на спину, але дзвін виявився занадто важким.
Щоб полегшити свою ношу, злодій знайшов молоток і вирішив розбити «здобич» на кілька частин.
 
Він вдарив злегка — пролунав оглушний дзвін, який не стихав тривалий час. Злодій із переляку закрив вуха, побоюючись, що на шум прийдуть люди. Перевівши дух і трохи відпочивши, він вирішив робити свою справу далі. Щоразу з ударом молотка грабіжник затикав свої вуха, думаючи, що завдяки цьому ніхто не почує звучання дзвону. Однак він помилявся — людям все було чути, і вони застукали злодюжку.
 
Я впевнена, поки ви читали цю нехитру стародавню оповідку, то, навіть не дійшовши до кінця, швидко допасували її до сучасних персонажів. Крадучи Крим Москва сподівалася зробити це тихо, і, дуже можливо, що зупинившись на цьому вона досягла б бажаного. Світ згодом проковтнув би це хамство. Але ж, у Москви-злодюжки, як завжди, не вистачило розуму. І вона поперлася на український схід. Здається, вже не тільки українцям, а й решті світу стає зрозумілим, що це за цяця – Путін і його мавпи. Але, навіть після очевидного, не прихованого злочину озброєних російських і проросійських мавп під Волновахою, ті кого називають сепаратистами, ватниками і просто дурнями – прикривають вуха.
 
Люди чують, злодюжку названо. undefined
Ось тільки китайська оповідка не каже, що з ним зробили далі. Поміркуймо, шановні.