Вечір добрий, шановні дурдомівці!
      Давненько мене вже тут не було… З тією сесією ні на що часу не було. Та ось я знову тут і знову беруся щось писати.
      Прочитала я статтю Мрачного (http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/24765.phtml) і замислилась. Власне, цими роздумами і хочу поділитися.
      Моє рідне місто завжди славилося своєю гостинністю та толерантністю. А зараз знайшлися люди, які не проти цим скористатися…
      Нещодавно переглянула один сюжет у місцевих новинах. Історія така: режисер Донецького театру юного глядача, що втік до Чернівців, вимагає перевести його театр до Чернівецького музично-драматичного театру. Інші варіанти розглядати не хоче. Надто йому вже тут, бачте, подобається.
      Ось сам сюжет:

      Виникає кілька запитань:
1. Як може взагалі прийти в голову думка об’єднувати театр юного глядача з музично-драматичним театром?
2. У репертуарі нашого театру є багато чудових вистав для дітей.
3. Нащо нашому театру чужа трупа, ще й російськомовна? (Чернівецький театр суто україномовний)
4. У нашому театрі добра половина акторського складу – молоді актори. Людей вистачає. Навіщо ще когось?
5. Як можна писати листи та дзвонити у вищі інстанції, не звернувшись спершу безпосередньо до керівництва театру?
6. І найголовніше. А чого той дядько вирішив, що наші толерантні Чернівці зрадіють йому? Як відомо, в чужий монастир зі своїм уставом не лізуть.
      Ні, я все розумію. Важкі часи, треба допомагати іншим, підтримувати одне одного… Але ж має бути якась межа!
      Шановні переселенці! Не зловживайте нашою гостинністю! Ви ж іще не знаєте, на яких бандерівців нарвалися…