Хіба має значення коли народився Христос? На два тиждні раніше чи пізніше? А може взагалі - влітку він народився, а зачатий був восени, коли спека трохи вчухла .. Та Святому духу то байдуже - він і на дні окіяну зачати може, а от Марія мала виглядати серед односельців .. Не порушувати звичаєвості ..
 
І хіба є сенс піддавати сумнівам той спосіб, у який Марія понесла? На то ж він і є святий дух, щоб відшукати потаємну дірочку в жіночій душі для проникнення в саму суть життя ..
 
Важливим є інше. А саме: Бог людям потрібен.
 
На відміну від людей, тварини не потребують Бога. Їхня психіка знаходиться під захистом примітивного устрою інтелекта.
 
Інтелект людини був кимось обтяженим надтваринними можливостями ..
 
І ось маємо: людина здатна створювати свій штучний світ.
 
Людину повсякчас виносить за межі світу ссавців, до якого вона продовжує належати .. Лише у перший рік свого життя людська істота поводиться цілком у відповідності до прошитих програм свого тваринного класу. А далі ініціативу перехоплюють програма навчання і програма творчості. Таким чином людина виходить у відкритий космос свободної волі.
 
Для того, щоб уникнути саморуйнацій, до яких може привести розгортання свободної волі, людським спільнотам став потрібен Бог.
 
****************
 
Звичайно, Бог постає у різних іпостасях. Іпостасею нашого (християнського) єдиного Бога постала Свята Трійця - Бог Отець, Бог Син і Святий Дух. Точніше сказати - найвища абстракція "Бог" конкретизувала себе у трьох елементах наступного (за ступенем конкретності) рівня нашої мови, що можна подати такою формулою:
 
Бог = БогОтець + БогСин + Святий Дух.
 
Інакше кажучи, для нас Бог міг виявляти себе чи як Святий Дух (коли, скажімо, запліднював Марію), чи як БогСин (коли постав у вигляді людини) чи як БогОтець (куратор БогаСина - той хто поєднує в собі любов до людей і відповідальність за Всесвіт). І все то був один триєдий Бог.
 
Завдяки такому Богу Всесвіт виявився цілісним, тобто - гармонійним. І завдяки Богу свободна воля людини отримала обмежуючу її облонку .. Такий собі череп .. Людина, якій кожної ночі над головою відкривався незрозумілий чорний космос з мовчазними зірками .. Людина, яка перебувала в постійному стресі від голоду, холоду і хвороб .. Від думки про невідворотню смерть .. Ця людина потребувала покровителя і вона його отримала.
 
Навзамін людина мала дотримуватися певних алгоритмів поведінки. Для чого мала певним чином впорядкувати свою душу. Для здійснення таких стосунків між Богом і людиною серед спільнот виникли церкви з їхніми храмами і служителями ..
 
************************
 
Є багато інстинктів, на яких тримається життя тваринних спільнот. Христос поставив на основний інстинкт - інстинкт продовження роду.
 
Дійсно, якщо на тверезу голову поміркувати, то безперечним сенсом життя є його продовження! І інстинкт продовження роду є одним із проявлених засобів продовження життя людства. А в основі ІПР лежить любов!
 
Саме любов в християнській етиці стала засобом збереження людства. Але і саме вона ж таки чарівним збігом обставин стала необхідною складовою цивілізаційного шляху розвитку.
 
Інакше кажучи, той спосіб суспільного життя, який ми називаємо "цивілізацією", потребує культивації любові. До такого висновку підштовхує нас спостереження тенденцій - виникають товариства сбереження всіх малозахищений "категорій" істот - інвалідів, хворих на генетичні похибки, дітей, жінок, чоловіків, бджіл, слонів, тигрів, і прочіх рослин. Цивілізація культивує терпимість до "нетаких" .. Принципом цивілізації є "домовитись і обом рухатись далі".
 
Дикість - навпаки, культивує підкорення, жорстокість, підступність і все таке .. Тому що вона надає найвищого рейтингу механізмам природного відбору. Принципом дикості є "безкомпромісне знищення ворога", адже далі рухатись має хтось один з двох - або ти, або конкурент.
 
Спостереження свідчать: в тих частинах суходолу, де розташувалась цивілізація, війн немає. Там, де живе дикість, войни йдуть безперервно.
 
Одже, пані і панове, маємо прийти до висновку: європейська цивілізація грунтується на християнстві.
 
Христос народився! Славімо його!