Ненависть. Саме таке відчуття охоплює мене, коли я згадую Євромайдан. Ненависть до кривавого диктатора Януковича. Ненависть до опозиції, яка не мала ніякого плану. Ненависть до тушок Партії регіонів, які могли ще в грудні перебігти до опозиції і вирішити конфлікт. Ненависть до Беркуту і інших мусорів, які вбили понад 100 людей і скалічили тисячі.
Але ненависть - не єдине, що відчувається при згадці тих страшних часів. Ніби "за кадром" залишилося кілька подій, які продовжують бути білими плямами в історії Революції Гідності.
Біла пляма 1. Постріли зі сторони Майдану на Інститутській. 20 лютого 2014 року.
http://www.youtube.com/watch?v=U2nSgraDG6s&t=0m09s
На дев’ятій секунді відео видно, як на дереві з’являється слід від кулі. Прилетіла вона зі сторони Майдану. Хто і з якої позиції стріляв - досі невідомо.
Біла пляма 2. Пашинський вивіз гвинтівку з Майдану. 18 лютого 2014 року.
https://www.youtube.com/watch?v=qrODt49mJ9E
На відео активісти зупиняють автомобіль з особою в "майданному" екіпіруванні. На місце досить швидко приходить депутат Пашинський. В багажнику знаходять гвинтівку з глушником. Пашинський сідає у автомобіль і разом з затриманим і гвинтівкою їде з Майдану.
Через кілька місяців від Пашинського почули пояснення. Звучать вони не дуже переконливо.
https://www.youtube.com/watch?v=9Vqv5VFF7iM&t=1m37s
Біла пляма 3. Льовочкін
Одразу після розгону студентського Євромайдану 30 листопада 2013 року, Льовочкін подає у відставку і його телеканал Інтер стає на бік демонстрантів. Це вже потім влада на Інтері поміняється, і канал працюватиме у протилежну сторону.
http://www.pravda.com.ua/news/2013/11/30/7003752/
Що це було - прояв громадянської позиції чи таємні домовленості з тодішньою опозицією? Цього не знає ніхто. Але, по завершенню Революції Гідності, Львочкін почуває себе досить впевнено - станом на сьогодні готується прийняти присягу народного депутата.
Ці три білі плями залишають багато запитань. Надії на те, що коли небудь ми заповнимо їх відповідями, майже не залишилося. Як і не залишається надій на те, що беркутівців, які вбивали людей, таки покарають. Інакше в жовтні Печерський суд не відпустив би чи не єдиного заарештованого командира Беркуту, який потім благополучно втік.
