Сльом 117. Итого.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/23937.phtml
 
Да, Україна не Росія. Можуть політики, технологи, під@раси всякі сфальсифікувати вибори, купити, на@бати, але не можуть зомбувати. Не можуть влізти в мозок і настроїть як їм треба. Українці розумні і вмить розкусять любу брехню. А це дає надію
 
Семен Сердюк
 
Зашел на сайт "Дурдом" в инете
Прочел: - "Заюльки" всех достали" (Слово, Тузик итд итп.)
Пошел смотреть на фото Пети,
Оно на гвоздике, в подвале.
 
В чем неудач наших причина? -
Пролез в парламент Петин сын.
У Януковича два сына,
Здесь, слава Богу, он один
 
Так чем достали вас "Заюльки"?
Зашли в квартиру с топором,
Или с куплетами о "Мурке"
Отжали бизнес, деньги, дом?
 
Или они вам обещали,
Что: - "Десять дней и Путин "сдох"
И "рыгам" должности давали?
И словно мантру повторяли:
"Вороффкаюлькасучкаблох"
 
Ребята, мы опять попали.
Чей в Севастополе завод?
"Запети", вы о том не знали!?
А может вам заткнули рот?
 
Заткнули сладкой карамелькой,
Да есть и в Липецке завод,          
И с украинскою земелькой
Скоро расстанется народ.
 
Донбасс - начало,(Крым продали)
"Что, Петя, Путин - молодец?
Ты ему руку жал в Милане.
Ты не дурак, значит - подлец!
 
Цвета "Заюлек" - белый с красным,
Не постеснялися украсть..
Что-бы работать не напрасно -
Добавте синий - ваша масть!
 
Блискуче!
 
Далі - особливий випадок. Пришестя пана Еж для спасіння страни. Бажаю відновити сили та, примноживши іх вишневим пуншем, допомогти нам навести тут порядок до 15 грудня. А потім позичити нам свої рукавиці для того, щоб держати в них політиків. Щастя, здоровля, та відзначити найближчу некруглу дату, хрустячи равликами та смакуючи камбалу  у вільній Євпаторії.
 
Нет Свободы в Украине,
Нет её в парламенте.
Рыгам "продали" Свободу,
К шоколадной матери!
Эх раз, ещё раз,
Еще много много раз......
 
Кролик вместе с Поросёнком,
Рвутся в коалицию.
Но никак не могут разом,
Поделить милицию...
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз...
 
Быть всё время "за бортом",
Это вам не "суп с котом".
Голосуй, не голосуй,
Для Гриценко только куй!
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз....
 
Власть в парламенте уже,
И без Юли делится.
Батькивщина не идёт,
А позорно стелится.
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз.
 
Самопомич объявилась,
"Тёмная лошадка".
Как бы вдруг не оказалась,
Петина "прокладка".
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз...
 
Рыги "денюжку нашли",
И в парламент вновь прошли.
Ищут в оппозиции,
Пятую позицию.
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз.
 
"Фрон" прошел, а "Змины" нет,
Что же получается?
Это "храбрый кулявлоб",
Снова насмехается.
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз...
 
Шоколадный рыг у власти,
В раде - его челядь.
Не кляни теперь напасти,
Сказкам нужно верить..
Эх раз, ещё раз,
Ещё много много раз....
 

Нова "Енеїда" або ж "Лис Микита" від TVOREC розставила всі акценти в сьогоденій політичній палітрі. Епічний бездоганно написаний твір - стовідсотковий Санбюль на рейтинг 48. Респект, що пожертвували на Сльом.  "Жаль що Лисичку заплювали," - повність підтримую.
 
На світі так уже ведеться,
А може так мені здається,
Що коли треба вибирати,
То починають мудрувати.
 
Людей не буду я чіпати,
А то образяться. Як знати?
Поглянем на лісну ми братію .
Яка у них там демократія?
 
Серед Європи ліс росте,
Але в нас мова не про те,
Цікавить нас лиш звірина,
Як поживає тут вона?
 
Колись давно, ще при сесері,
Були закриті в лісі двері,
Для всяких різних буржуїнів,
Які жили в чужих країнах.
 
Ведмідь-Бурмило, цар азійський,
Був справжній, істинно російський.
Вирішував за одну мить,
Кого з’їдять, хто буде жить.
 
Та якось ті, що у Європі,
Послали азіатів в жопу.
Рішили – самі будем жить,
Ми вільні, що нам ще тужить.
 
Ми тут свого царя поставим,
Дороги за кордони справим,
Й заживимо, лісная братія,
При настоящі демократії.
 
На царство першим Лис припхався,
Життя старого відцурався,
Й зумів так викрутиться мило,
Щоб відцуратись від Бурмила.
 
Народ у лісі весь в екстазі,
Ми вільні, вільні всі наразі,
Нехай іде Бурмило в жопу,
А нам дорога лиш в Європу.
 
Та Лис недовго царював,
І царство Цапу він віддав.
Цап бекав так десь років з п’ять,
Потім бурмилом став гарчать.
 
Бурмила жаба все давила,
Рішив він – Цапа тре на мило,
А щоб була своя рука,
Туди поставлю я Бика.
 
Бурмилу Лиска розкусила,
Хоч Цапа й дійсно тре на мило,
Та Бик при владі для Лисиці,
Ніяким боком не годиться.
 
У неї ж бізнес в курнику,
І зерно курям на току,
А також водоплавна птиця,
Вся мусить їй одній кориться.
 
Щоб все було демократично,
Щоб виступали всі публічно,
Зібрались звірі рано вранці,
На мальовничій на полянці.
 
Не треба нам Бика бандита,
Тут братія і так сердита,
На трон посадимо Осла,
Й Лисиця згідна з цим була.
 
Осел керує, як годиться,
В помічниках в нього Лисиця,
Та сіна тут Ослу підсунув Бик,
Й Лисиці вмить прийшов кирдик.
 
Уже бикує Бик на троні,
Ну а Осел в думок полоні:
Навіщо трудяться так бджоли,
Й як черепки ростуть на полі.
 
Та строк пройшов, пора вставати,
Царем хтось інший мусить стати.
Лисиця й Бик рогами вперли,
І бились так, ледь не померли.
 
Та Бик здоровий був, скотина,
Припер Лисицю біля тину,
Сам на престол вліз, во, блін, гарно,
Лиску ж спровадив в буцигарню.
 
Керує Бик, що та скотина,
Збудував мури замість тину,
Розвів заморських страусят,
І азіатських поросят.
 

З Бурмилом дружбу вічну водить,
Бурмилу, як болячці, годить.
Вовків зібрав усіх що міг,
Щоб той табун його стеріг.
 
Ми тут царями захопились,
А для народу що змінилось?
Може всі вільні і свобідні,
Всі ситі, вдягнені, небідні?
 
Мо звірі всі багатші стали?
А дзуськи, от і не вгадали.
Овечок зовсім не пасуть,
Вовкам лиш на шашлик несуть.
 
Та й решта там того народу,
Жують лиш листя та п’ють воду,
Жирують тільки лиш вовки,
Та всі куми, свати, бики.
 
Та сталось так, що молодняк,
Не зміг терпіти обидняк.
Всі дружно збіглись на поляну,
Щоб висловить протест тирану.
 
Звичайно Бик послав вовків,
Своїх найкращих вояків.
І хоч народ вони порвали,
Та зуби теж їм поламали.
 
Зібрав Бик всі швиденько статки,
І до Бурмила втік, до татка.
Народ весь радісний в екстазі,
Перемогли ми всіх наразі.
 
Та раптом стали на поляні,
Якісь пани з’являться й пані.
Спочатку вийшов мудрий Кролик,
Й могутній Вепр заліз на столик.
 
Далі, за ними, як годиться,
Солодкий Зайчик і Лисиця,
Правда була не дуже гарна,
Бо тільки вийшла з буцигарні.
 
Всі гарно так розповідали,
Куди всім миром іти далі.
Вони покажуть всім дорогу,
І будуть чесні всі, їй-богу.
 
Що всі вони тут демократи,
І що їх треба вибирати.
Що їх тренована рука,
Вмить знищить плем’я все Бика.
 
Народ у лісі знов в екстазі,
Солодкий Зайчик – цар наразі.
А мудрий Кролик, як годиться,
Все привезе із-за границі.
Та тут Бурмило став лякати,
Що буде ліс він корчувати,
Що був він тут колись хазяїн,
А не якийсь солодкий Заїць.
 
І відкусив таки долину,
Зламав у лузі всю калину,
Прислав бичків й тупих кнурів,
Та Кролик каже, зробим рів.
 
Тож в лісі все тепер як треба,
Всі звірі манну ждуть із неба,
Радіють що нема Бика,
Що мають Кролика й Зайка.
 
Й не мають гадки небораки,
Що їх усіх поставлять раком,
Тому що в їхнього Зайка,
Бурмило кум, як і в Бика.
 
Жаль що Лисичку заплювали,
Бо правди зовсім геть не знали,
Овечки, кози, барани,
Але ж електорат вони.
 

Rutzit як завжди - талановито, влучно, смішно (про комбатів). Відмінний похоронний марш зі словами. Безимянная мєсная вата заздрить комуністу Пєтє і п'є в етот раз по поводу.
До речі, срібло.
 
Трудно жить на свете
Коммунисту Пете,
Улетели в небыль
Светлые года,
Пусть он корчил рожи,
Рвался прочь из кожи,
Но не будет в Раде
Петя никогда.
 
А в былые годы
Был он писком моды,
Делал конкурентов
Петенька на раз,
И скажи кто слово -
Был бы атакован,
Не давал всем спуску
Бабушек спецназ.
 
Но теперь другие
Времена, лихие,
В этой Раде Петю,
Сволочи, не ждут,
Жизнь не будет в сладость
И одна лишь радость,
Что комбаты Пете
Морду не набьют.
 

Я дуже радий, що пан Клапейрон повернувся. І мисль приблизно та ж, що у всіх. Виправляючи історичну помилку, з радістю оголошую Клапейрона переможцем нинішнього Сльому.
 
Ведучий дещо помилився тут.
Блок ПОПи є, але немає БЮТ.
Розпався він. Тепер така картина:
"Народний фронт" - одна його частина,
А друга має назву - "Батьківщина".
Така наразі в назвах плутанина...
 
І на солодке - національний кацапський перепляс  від сльмівського бренду останніх тижнів - Юлия Гиря. Під народні частушки (виконується під фісгармонь після трьох стаканюр самогону, танцюється після (нет, после) чайника-другого недозрелой браги.
 
Я скажу вам по секрету -
Я не думала писать,
Но читать порой все это,
Невозможно, вашу мать!
 
"Все - козлы и пи****сы,
Нету правды, всюду - ложь!"
Вот такие злые фразы
Пишет нам товарищ Ëж!
 
Знаю с детства: ёж- колючий
Лучше ручками не брать,
Но такой тяжелый случай
Не случалось наблюдать!
 
Президент с Премьером стали
поросёнком с кроликом
Вот ведь времена настали,
Граждане-соколики!
 
Надо хаять и ругать
Всех, кто там у власти,
В этом - мы, ни дать, ни взять,
В этом - наше счастье!
 
Осень нынче, грязь, вода
Толпы алкоголиков
Виноваты, как всегда,
Поросёнок с кроликом!
 
Стал и сам я выпивать,
Мутные глазёнки
Кто же, братцы, виноват?
Кролик с поросёнком!
 
Да, у нас такой народ
И такие нравы -
Кто ко власти не придет
Все всегда неправы!
 
Але твір - глибоко філософський. Частіше дивимося в дзеркало. Дивимося, куди жбурляємо сміття. Кому наступаємо на ногу та плюємо в борщ. Тут ніякий президент - навіть янгол не поможе. То ми такі. І мінятися - нам. "Да, у нас такой народ И такие нравы". Міняймося. Шануймося.
 
До середи.