Зразу попереджаю – я нічого не пропоную, бо пропонувати щось було б смішно навіть для дурдому.
 
Я просто касандрю, причому ця дадзібау буде останнею. Бо я втомився бити рогами в ворота наче баран.
 
Так от, любі колєгі, ходять чутки, що наші ВСУ могли б зачистити Лугандон, але їх начебто стримують з Києва. Не маю переконливих доказів такої нашої спроможності, але це і не суттєво, тому що ми вже маємо лише те, що маємо, і те, що ми маємо, не є випадковістю чи непорозумінням.
 
Багато чеснот має наша нація, надто багато, щоб ми самі пишалися собою і весь світ грудяками став на нашу користь. Тому спокійно можу сказати, що замість щоби миттєво розпочати АТО в Криму (де, нагадаю, живуть кримські татари), наші манергейми Крим просто віддали. А це ж були найкращі манергейми, яких народила плодюча наша земля під час М-2!
 
Тому не дивно, що вже в травні наш волелюбний і розумний електор обрав на славний двобій з північним хижаком свого славного-пріславного лицаря .. Як співав їхній гєній – такой нє подвєдет!
 
**************
 
Тепер за вибори.
 
Нарешті мені все одно за кого голосувати. Я навіть проголосував би за «Опозицію», якби мій голос щось вирішив би. А так не буду. Хоча було б краще аби тая опозиція взяла більшість і всадовила б в крісло якого-небудь мачо, нехай би він наш пенсійний вік взагалі скасував.
 
Адже наша ненька чухаючи себе то там, то сям, прямує до нового вибуху. З тією опозицію скоріше б дочухала.
 
Тому мені дивно спостерігати, як наші політсиловіки змагаються за місця під куполом .. Летять на полум’я наче ті метелики ..
 
І справа не в тому, що серед нових кандидатів буде нестача в патріотах. Навпаки, їх там буде найбільше в цьому столітті. А в тому справа, що вони не зможуть змінити того, що називають «система». А система у нас є та ж сама, що була в сересері, тільки у нас вона вдяглася в інші одежи і змінила кольори.
 
В чому характерна (класифікуюча її) ознака цієї сересерної системи? В тому, що джерелом паувера (у нас кажуть - «джерелом влади») в цій системі є найвищий ієрарх. В сересері ним був Генеральний секретар. У нас ним стає Президент. Президент має найбільшу владу і делегує її своїм підлеглим вздовж т.зв «управлінської вертикалі».  
 
А хіба може бути інакше? – здивуються деякі наскрізь пересічні.  В принципі - може бути інакше .. В більшості «цивілізованих країн» і є інакше. А саме так: джерелом паувера є найнижчий рівень суспільної ієрархії, тобто – народ. В цій народній системі місцеве самоврядування становить каркас життєвого простору пересічних. А на державному рівні відбувається управління інтегральними процесами в країні і між країнами.
 
Але повернемося до нашої системи.
 
Згадаємо наших президентів.
1. Кравчук швидко зрозумів (хитрий же лис!), що потрапив на роль Папи. А бути Папою в часи накопичення первинних капіталів є справою надто марудною, на відміну від аристократичної справи очолювання відділу пропаганди ЦК КПУ. І наш розумний Леонід Макарович втік.
2. Кучма ж, навпаки, всмоктав примудрощів сересерного управління з коньяком дніпропетровського парторга, то ж він мав смак до цієї справи. Тому він на першій каденції створив першу чергу системи розтягування державної власноті по приватних володіннях, і на другій каденції вже отримував з цієї системи свої дівіденти.
3. Ющенко, хоч був ледар і нездара, але теж почувався Папою. Недарма Тимошенко в 2005 керувала менше, ніж у 2000-му. В цій системі може бути лише одне джерело пауверу і цим джерелом є Президент.
4. Янукович перевершив всіх у розумінні природи сересерної системи. Але надто захопився можливостями системи, чим роздратував надто широкий загал суспільства.
 
Ось маємо 5-го, - Порошенку. ПОП прийшов до посади Папи у надто складний період нашої історії. І складнощі зумовлені не стільки війною і не стільки пустим бюджетом, скільки народженням громадянського суспільства.
 
Україні ще далеко до народної системи управління, але і сересерна система вже тріщить по швах.
 
Тим не менше, поки рівень самоврядування не сформувався, поки фінанси і можливості залишаються на Печерську, джерелом паувера залишається посада Президента. І щоб там собі не планував ПОП, щоб там не декларував ЮВЛ, ця система потребує собі Папи як гаранта статус-кво.
 
І ПОП опановує роль Папи, хоча і в дещо припудреному варіанті.
 
І це є логічним, адже в країні має бути джерело паувера! За відсутності іншого джерела, ніж того, що було за попередніх Президентів, система залишається незмінною, тобто вона залишається сересерною.
 
Змінити систему може лише революція. Ми її не хочемо, але тіло сересерної системи є надто міцним, щоб його могли зруйнувати закони, яких наприймає ВР. Систему не зруйнує навіть політична воля ЮВТ, якщо вона опиниться чарівним чином на Банковій.
 
Тільки народ, який після декількох невдалих спроб впевниться в тому, що ця система не реформувабельна і залишається лише один варіант – брати відповідальність за своє життя в свої руки.
 
Будемо лише сподіватися, що за Президента-реформатора революція відбудеться швидко і без наркозу.
 

Ну, і на останок .. Всіх нас, колєги, накриває туманом .. Постає такий мутняк, в якому не розібрати хто є ху, а хто хоче добра і світла. Хто на кого працює, і чия демагогія є найпаскудніша.
 
Будемо сподіватися, що туман колись випаде дощем і світ знову набуде контрастів.