Однак цей "високий статус" жертви репресій не завадив Віктору Янукович безкарно вивести з державної власності урядову резиденцію, яка згодом була оформлена на явно підставних фігур, і самому там благополучно оселитися. Зробивши бюджетним коштом ремонт доріг і облаштування території.
 
Як уже неодноразово повідомлялося, офіційна версія Януковича звучить так – минулого року він вирішив викупити "хатинку" в "Межигір'ї", оскільки в 2007 році вся 140-гектарна резиденція була виведена з державної власності у приватну, і нові власники підняли йому орендну плату.
 
"Ціна для мене була дуже серйозна, тому я змушений був продати практично все, що мені належить і в Донецьку, і в Києві", - виправдовувався Янукович, підкреслюючи, що, окрім маєтку, йому там більше нічого не належить.
 
У попередній публікації "Українська правда" навела докази зв’язку між Януковичем і компанією "Танталіт", яка є новим господарем у "Межигір’ї".
 
У подальшому розслідуванні нам вдалося знайти додаткові доводи, що насправді власники 140-гектарного "Межигір'я" напряму пов'язані з Януковичем. А слова лідера регіоналів про свою непричетність є лише спробою заховати реальний стан справ.
 
Отже, про все по-порядку.
 
Доказ 1. Мисливський клуб регіоналів на території "Межигір'я"
 
Янукович справді мешкає на своїй території, окремо відгородженій всередині "Межигір'я".
 
"Це такий собі тургенєвський барський маєток. Він комфортний, з розкішшю зроблений, але не супер–великий", - розповідав в інтерв'ю "Українській правді" Тарас Чорновіл, який був запрошений до Януковича у "Межигір'я" минулої осені.
 
Згідно з декларацією про доходи, площа будинку складає 620 квадратних метрів.


Його звели у 2008 році. Перед цим Янукович тимчасово мешкав на убогій державній дачі, розташованій тут же в "Межигір’ї", куди він запрошував журналістів. Відразу після того, як преса зафіксувала скромні побутові умови "Лідера", будинок стерли з лиця землі. А в свій новий, "барський", Янукович зі зрозумілих причин пресу не запрошує.
 
Решта території "Межигір’я" офіційно належить ТОВ "Танталіт".
 
Ця фірма з донецьким корінням придбала "Межигір’я" у іншого донецької компанії "МедІнвестТрейд".

У минулому розслідуванні "Українська правда" наводила доводи про близькість "Танталіту" до Януковича. Зокрема, формальний засновник фірми також виступає акціонером у інших компаніях, до кінцевих власників яких входить старший син Януковича Олександр.
 
Станом на сьогодні "Українська правда" встановила додаткові докази зв’язку між Януковичем і новими господарями "Межигір’я".
 
Як відомо, сама резиденція географічно розташована на узбережжі Київського моря, у Вишгородському районі.
 
Повна адреса 140-гектарного комплексу "Межигір’я" – селище Нові Петрівці, вулиця Івана Франка, 19.
 
А тепер – найцікавіше. За поштовою адресою "Межигір’я" значиться також така собі громадська організація "Товариство мисливців та рибалок "Кедр".
 
Зареєстровано воно було 12 листопада 2008 року, тобто вже після переходу "Межигір’я" в приватну власність.
 
Засновники "Товариства мисливців та рибалок "Кедр", згідно з офіційною випискою Держкомстату – три фізичні особи.
 
Ці троє – народні депутати, але не прості, а впливові члени Партії регіонів: Юрій Бойко, Сергій Тулуб і Володимир Демішкан.

Ще одна деталь – банківські рахунки "Кедру" відкриті в маловідомому донецькому "УкрБізнесБанку", який пов'язують з депутатом-регіоналом Едуардом Прутніком.
 
Як згодом вдалося встановити, "Кедр" не просто юридично, але й фізично розташований у "Межигір'ї".
 
"Українська правда" спробувала взяти коментар у трьох засновників "Товариства мисливців та рибалок "Кедр". Депутати Демішкан і Тулуб, з якими ми намагалися зв’язатися через помічників, протягом тижня не вийшли на контакт.
 
Натомість вдалося поговорити з третім акціонером – Юрієм Бойком.
 
"Товариство "Кедр" – це звичайний мисливський клуб. Без членства в клубі я не можу ходити на полювання", - сказав Бойко.
 
Водночас він не зміг пояснити, чому організація була зареєстрована на території скандальної резиденції. "Який зв’язок між мною і "Межигір’ям"? Ми всі мешкаємо на території Київської області", - намагався пожартувати Бойко.
 
Він також пообіцяв, що нам передадуть контактний телефон керівника "Товариства мисливців та рибалок "Кедр" Івана Тохтамиша, однак не виконав сказаного.
 
Доказ 2. "Кедр" і "Танталіт" – одна адреса
 
"Українська правда" спробувала направити листа Тохтамишу. Зателефонувавши до "Кедру", запитали, за якою адресою можна доставити кореспонденцію.
 
"Їхати до нас в Нові Петрівці буде далеко. Завезіть її у Києві на вулицю Велику Житомирську, 21. Це ганок зі сходами. Залиште листа там – ми будемо і заберемо", - повідомила співробітниця "Кедру".
 
Всередину конверту ми поклали журналістський запит та поїхали за вказаною нею адресою. Там справді знаходився офіс. Тільки не простий, а... товариства з обмеженою відповідальністю "Танталіт", яке володіє "Межигір’ям"!

Другий екземпляр свого запиту до "Товариства мисливців та рибалок "Кедр" кореспондент "Української правди" вирішив особисто завезти в "Межигір’я".
 
…Ранок робочого дня. На вході до "Межигір'я" – контрольно-пропускний пункт з рамкою металопошуку. Такі само стоять у Кабміні та секретаріаті президента. Туди-сюди курсують працівники у спецодягу. Надпис на спині – "Еліт-Ландшафт" – дає уяву про характер занять. Час від часу всередину заїжджають завантажені КамАЗи.
 
Поряд з будкою охорони "Межигір’я" – табличка "Осторожно, злая собака". Тут же вивішено правила – разом з собою забороняється проносити зброю, кіно-, фото- та відеоапаратуру, отруйні речовини. Усі фобії Віктора Януковича представлені наочно – окрім загрози фізичного знищення також переляк від публічності.

На прохідній до "Межигір’я" довго розшукували керівника "Кедру".
 
"Де Тохтамиш? Тут йому конверт. Його немає? Він на "Сухолуччі", - переговорювалися охоронці зі своїми співрозмовниками по телефону.
 
"Сухолуччя" – це мисливське господарство тут же у Вишгородському районі, яке формально належить державі, але реально контролюється Януковичем.
 
Зрештою викликали дівчину з "Кедру", яка взяла конверт із запитаннями від "Української правди". Однак протягом тижня ніхто не зголосився відповісти на них.
 
Сьогодні на території "Межигір'я" ведеться грандіозне будівництво. Навіть ззовні видно, як там височить монтажний кран.

Оцінити масштаби новобудови можна в понад тисячу квадратних метрів. У очі кидається коштовний мідний дах. Невже Янукович готується до переїзду?
 
Доказ 3. Охорона з донецьким корінням
 
На себе звернула увагу ще одна деталь – охорону "Межигір'я" здійснює приватна фірма. Її назва – ТОВ "Делліт".
 
Це – ще один ланцюжок. Засновником охоронної фірми "Делліт" є такий собі Колесніков Олександр Юрійович, мешканець… правильно, міста Донецьк.
 
Ця людина також була в числі акціонерів компанії "Веспром", яка володіла каналом НТН, що неофіційно належав депутату-регіоналу Едуарду Прутніку.
 
Однак є ще одна доріжка, яка веде до Януковича. Колесніков Олександр Юрійович є також директором ТОВ "Едельвейс". Ця компанія вже зустрічалася нам в процесі розплутування корупційної павутини.
 
У "Едельвейсу" два акціонери. Перший – фірма "Кепітал Білдінг Корпорейшн", до числа кінцевих акціонерів якої входить Олександр Янукович – старший син лідера Партії регіонів. Другий акціонер "Едельвейсу" – це такий собі пан Павло Литовченко, який входить до засновників... фірми "Танталіт", що володіє "Межигір’ям".
 
Коло замкнулося. Тобто 140 гектар "Межигір'я" охороняє фірма людини, яку син Януковича наймав на роботу в іншій компанії.
 
Цікаво, що рік тому, в лютому 2008-го "Делліт" був позбавлений ліцензії на охоронну діяльність. Однак цього року їм цей дозвіл поновили – за клопотанням депутатів-регіоналів.
 
Лідер нинішніх президентських перегонів може безкінечно довго переконувати, що не має стосунку до всього "Межигір'я" і його власність обмежується лише невеликим "барським маєтком". Але навколо "Межигір'я" спливає ціла сузір’я фірм та фізичних осіб, які пов’язані з самим Януковичем, його старшим сином або найближчим оточенням з числа депутатів.

P.S. "Роздержавлення" урядових резиденцій у такий нахабний спосіб, як сталося з "Межигір’ям" – це безпрецедентний випадок в історії України.
 
Справді, високопосадовці часто беруть в довгострокову оренду будинки, що належать ДУС, або укладають угоди на покращення житлових умов і перебудовують хатинки.
 
Але масштаби цих операцій непорівнянні з тим, як за Януковича було виведено "Межигір’я". У процесі підготовки над цим матеріалом автор знайшов лише одну аналогію.
 
Наприкінці 1996 року будинок відпочинку "Пуща-Водиця" передав дніпропетровській компанії "ПриватПромСервіс" в оренду на 49 років будинки 14, 14-а, земельну ділянку площею 8 гектарів та водоймище площею 0,8 га.
 
Розмір оренди склав аж 6 740 гривень на рік. А користувався цими будинками... тодішній прем’єр-міністр Павло Лазаренко.
 
Між фірмою, яку заснувала депутатка з його фракції "Громада" Наталія Донець, та самим Лазаренком було укладено "договір найму". За ним Лазаренку безстроково передавалися будинки, ділянка лісу та водоймище, а прем’єр у рахунок оплати віддав компанії в користування власну квартиру в Дніпропетровську. Разом з меблями.
 
Правда, нагадує байку Януковича, що заради маєтку в "Межигір’ї" він продав усе, що було?
 
Довго пожити на таких умовах Лазаренко не зміг – утік до Америки. Натомість Янукович має всі шанси назавжди закріпитися у "Межигір’ї" – лише у статусі президента України.
 
http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/26/106015.htm