10 жовтня 1503 року кремлівські монахи – так, раніше в Кремлі сиділи не орки, як тепер, а монахи – методом спроб та помилок отримали те, що у них зветься водкою – бадяжний відповідник української горілки. Російська Вікіпедія цнотливо коментує цю подію так: «Водка використовувалася як антисептик». Гггг.
 
Нє, ну може ті монахи придумали водку, щоби лікувати гнилі рани російської ментальності? Антисептик для душі? Тоді виходить, що в якомусь моменті хтось конкретно напартачив. Чи з дозуванням помилилися, чи шлях введення до організму переплутали, одне ясно – п’ятсот років лікували і все до сраки. Тільки сильніше затягло небо хмарами делірію.
 
Тепер у них там тотальний духовний некроз на тлі отруєння телевізором. Хіба ні? Оце їхнє пропутінське православ’я, це ж те саме, що вони в Мавзолеї з Іллічем роблять – натирають мертву проститутку тональним кремом і видають за сплячу красуню. От Караваджо вдалося з втопленої повії «Успіння Богородиці» намалювати, а Кирилу не вдається. Весь час риси кабацької шльондри вилазять на поверхню. Та й сморід під жодними парфумами не сховаєш – видає.