для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Бритва Робесп"єра і ніяких "але".


Бритва Робесп
Україна повторює шлях пройдений Францією в часи Великої Французької революції і зараз вона рівними рядами крокує до створення Національного конвенту і Революційного трибуналу. Не вірите? Переглянемо фактори серед яких ми живемо.  
 
1. Явне і неприховане невдоволення політикою чинної влади.
Чинні президент і діючи уряд намагаються діяти за схемами дореволюційними, шляхом договірняка та компромісів з олігархічними групами та політичними партіями. З огляду економічного, такі дії видаються виправданими і логічними, але народ боронячи Майдан хотів не договірняків, він хотів масштабних судових процесів а-ля Вишинський і масових покарань винних у розстрілі Небесної сотні, протистояння у Врадіївці, у свавілля податкової, силовиків і лідерів Партії Регіонів в період «янучарства», тощо. Всього цього нема. Так, революції робить активна меншість, а владу обирає більшість, себто люмпен, і я переконаний, що блок Порошенка на виборах візьме більшість. Але революції робить таки активна меншість. І вона збурена.
 
2. Невдоволення народних мас у зв’язку з погіршенням економічної ситуації.
Так, погіршення викликане в чималій мірі війною, рецесією у країнах Європи та втечею капіталів пов’язаних прямо чи опосередковано з «сімєю Януковича» разом з частиною вкрадених ними бюджетних коштів. Але народ бачить очевидне – дорогих іномарок менше не стає, дорогі ресторани працюють що аж яри гудуть, а винуватців у викрадені грошей бюджету ніхто не садить і не судить. В той самий час ціни ростуть, а доходи з’їдає інфляція. Хто винний? Влада.
 
3. Наявність в новому парламенті значного числа людей з досвідом вуличної боротьби і повноцінних бойових дій.
Тут коротко, ці люди не бояться крові і вміють добиватися своїх цілей ЛЮБОЮ ціною. Кожен з них по парі разі серйозно переступив закон і стояв у кроці від смерті. І лишився у виграші. На них на всіх зразу ж обвалиться вал критики, такий самий який вони самі обрушували на попередню законодавчу владу, а їм всім аж ніяк не кортить опинитися в одній компанії з «договірняковими депутатами» з попередніх скликань. Ними рухають неабиякі амбіції, нарешті. Отже – «є насолода у бою».
 
4. Хвиля «смітникових люстрацій» і перші випадки політичного терору.
З огляду на вище перелічені хвилю невдоволення людей, збурення політичних активістів і наявність в парламенті агресивних революційно налаштованих бійців, процес буде явно ширитися аж до переходу у повномасштабний вуличний терор та масові бунти. Особливо цікава межа – погроми маєтків «ворогів народу», на цьому етапові до революційних кіл масово долучиться міське дно – люмпен і гопота, які діятимуть за давнім як світ гаслом «грабуй награбоване» і самі інспіруватимуть нові погроми. Процес стане неконтрольованим і закінчиться створенням такої собі «Київської комуни» з якимось ексцентричним трибуном-журналістом на чолі (див. біографію Ебера). А далі…
 
5. Невдоволення політикою Заходу.
Очевидно, Європа заразивши українців ідеями «європейських цінностей» та «європейського способу життя» сама боротися за ці ідеї не має жодного бажання і навпаки в угоду своїм економічним інтересам намагається домовитися з Путіним на шкоду Україні. Ремствування «Європа нас зрадила» та «ОБСЄ не помічає обстрілів наших позицій» сильнішають день до дня. Наразі політикам вдається частково гасити невдоволення мас мантрою «Європа не схвалить», але очевидно чим гіршатиме ситуація тим швидше прийде мить, коли маси відповістять « та пішли ви з вашою Європою прямісінько в…» Далі – сніговий ком. Європа зменшуватиме матдопомогу аж до повної заморозки. Парламент який все більше радикалізуватиметься, у відповідь задіє самі революційні заходи, аж до арештів майна та експропріації цінностей.
 
6. Фактор війни.
Народ незадоволений відверто паршивим забезпеченням війська, вибірковою і аж ніяк не логічною мобілізацією (фактично беруть тих хто не «косить» - мажорчики ледь не відверто хваляться, що в армії уникнуть), низьким матзабезпеченням фронтовиків і махінаціями з виплатами військовим. Окрема склянка бензину в це багаття – інциденти на кшталт історії з арештом бійців «Айдару», яка сталася щойно.
Але це не межа.
Серед істориків наразі існує думка що якобінці навряд чи прийшли б до влади, якби не наступ австрійців на Париж. В умовах коли жирондисти волали про необхідність евакуації Парижу, саме якобінці які самими драконячими заходами втримали ситуацію а відбили навалу, опинилися на коні.
Те саме буде в нас. Новий наступ путінської орди обернеться низкою поразок (беззаперечно, серед наших генералів Бонапарті не водиться), а ті в свою чергу дадуть революціонерам з ради карт-бланш вимагати повернення смертної кари, створення цензури та впровадження революційних трибуналів та військово-польових судів, а-ля Червона армія. Про реакцію Європи – дивіться вище.
 
Кожен з цих факторів звісно може проявитися не в повній мірі, може не проявитися взагалі, може бути мною перебільшений. Та лихо в тому, що діють вони не поодинці, а всі разом. А час працює не на владу. Відсутність рішучих дій роздмухує суспільство все більше і зрештою допече до білого жару.
 
Але ж у новому парламенті більшість явно матиме президентська і наближені до нього партії, запитаєте ви? Так, але вуличний протест нікуди не подінеться і серед політиків обов’язково знайдеться фігура яка (сама чи за підказкою з-за кордону) заходиться його очолити. Радикали давитимуть Раду вулицею і зрештою можуть або примусити діяти за власними правилами, або – провести нові позачергові вибори. Згадаймо – якобінці також не мали більшості в Конвенті, але забезпечити роботою гільйотину їм це не завадило.
 
А чому я виключаю інші варіанти, наприклад, впровадження президентської диктатури, спитаєте ви? Так, я тривалий час був прибічником впровадження диктатури з метою проведення прогресивних реформ на кшталт реформ Лі Куан Ю, або Саакашвілі, але наразі я бачу, що час для впровадження диктатури безнадійно втрачений. Диктатура передбачає опертя на значну військову силу та створення ефективного карального апарату. Чинна влада не має такої сили  і такого апарату – після Майдану, ані армія, ані менти проти протестуючих мас виступити не наважаться. До того ж, перші спроби впровадження реформ за Саакашвілі в їх реальному (приватизація всього крім совісті, створення пенсійних фондів, приватизація освіти та медицини, тощо), а не піар-вигляді, наштовхнуться на таку хвилю народного збурення, яка Банкову змете як таку.
 
Відкиньте ілюзії. Не буде нам ані Європи, ані прогресивної диктатури. Буде Національний Конвент, диктатура радикалів і примара «бритви Робесп’єра» за кожним рогом. І ліберальні реформи будуть – життя примусить. Але впроваджуватимуть їх не через вмовляння, а з під копняка та Калашникова, під страхом покарання за умов жорсткого обмеження свободи слова. Кожен жебрак матиме крайку хліба. Кожен підприємець, незалежно від обсягу капіталу матиме таку саму крайку хліба і скажений страх на додачу. Чи закінчиться все це термідором – життя покаже.
 
А на Бонапарта не сподівайтеся. Не з нашим щастям.
 
Дмитро Калинчук
© Дракон [07.10.2014] | Просмотров: 7572

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.8/34

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook