Через пару тижнів почнеться чергова ротація, тож багато з нас будуть відправлені в зону АТО. Розмови, сумніви, розпитування атошників, що вже повернулися в частину… .
Основні мотиви, що сильно бентежать.
1) Інтернет переповнений німими криками про допомогу пораненим: комусь на повторні операції потрібні гроші, комусь на протез чи тривалу реабілітацію. Отже, державі наплювати на подальшу долю тих, хто скалічений на війні. Вони – гарматне м’ясо, що відпрацювало і більше не потрібне державі. Мало того, вони – подразник і порушувач спокою влади. І наступна влада заявить: а ми тебе туди не посилали. Як заявляла афганцям.
2) Атошники кажуть про труднощі одержання статусу учасника бойових дій. Військових відправляли назад на день-два раніше 45-денного строку, певно для того, щоб мати привід у відмові про надання того статусу. Підвищення звань одержали тільки начальники. Доплачували копійки. Бажання їхати знову, добровільно, атошники тепер не мають. Гелетея зі співтоварищами згадують тільки матюками, а сам факт призначення міністром оборони «паркетного мента» як плювок в душу кожного військовика.
3) Телебачення наше у брехні скоро наздожене рашинське. А воно ж виражає позицію влади, такої ж брехливої, як і попередня. Ми перестали дивитися телевізор - гидко.
4) Усі клянуть командування, звинувачуючи його у непрофесійності і зрадництві. Як можна воювати, знаючи, що над тобою стоїть зрадник, хабарник або тупий паркетний кар’єрист? Знаючи, що не покарана жодна сволота, винувата у загибелі батальйонів.
От зараз цілий день наші відбивають атаки терористів на Донецький аеропорт. Певно, той порт – важливий об’єкт. Де допомога людьми і боєприпасами? Де відволікаючі удари для розпорошення сил атакуючих? Певно, там же, де й правда про Іловайську трагедію. Там, де й пояснення, чому часто-густо забороняють знищувати колони сепарів, і ті безперешкодно їдуть далі убивати наших.
5) Людей готуємо по одній спеціальності, на місці їх призначають на іншу. Взагалі, те, як використовуються людські ресурси, важко назвати навіть ідіотизмом – тільки усвідомленим і продуманим шкідництвом. Готового механіка-водія переучують на наводчика, а воює автоматником. Готового снайпера перевчають на механіка БМП, бетера чи танка. Не дивно, що часто техніку кидають тільки тому, що такий «механік» не може завести двигуна. Досвідченого зенітника переучують на механіка-водія танку. В результаті не маємо хороших ні водіїв, ні снайперів, ні танкістів. Не дивно, що наші часто кидають бронетехніку тільки тому, що не змогли завести двигуна. Що теж не дивно. Хтось скаже: а що поганого у тому, що снайпер навчиться водити БМП? Відповім: нічого, бля, поганого у тому нема. Якщо він воює як снайпер, а не водій.
6) У багатьох участь в АТО асоціюється із захистом Майдану, з боротьбою за справедливість, яку ми виборювали на Майдані. А тим часом навколо Пеци гуртується вся ригоанальна мерзота, вся підарасня, і на пиках ворогів України чомусь зовсім не видно відчаю. Все у них добре. Ну, крім Насті Шуфрича... .
І 7)... і 8)… … .
Звісно, накажуть – поїдуть всі, ніхто не відмовиться. Обов’язок, честь офіцерська, патріотизм – не пусті слова, це в душах.
Але як же блювотно дивитися на пику пециного синочка, що ходить по шпиталю з ідіотськими запитаннями до поранених у супроводів телеоператорів! Як гидко дивитися ролики самовдоволеного підорка Ляшка, слухати мекання Гелетея і Пеци, ницу брехню Яреми! Всі піаряться на крові! І всім наплювати на тих поранених і вбитих, як на пам’ять Небесної сотні… .
Всі поїдемо, не питання. Бо справа не в гелетеях-пецах-яремах, мать їх… .
І ще одна думка надихає і гріє душу: АТО на сході обов'язково продовжиться у Києві.
