для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Хрестоматія з новітньої української літератури (Підручник спецшкіл для обдарованих батьками дітей з


Хрестоматія з новітньої української літератури (Підручник спецшкіл для обдарованих батьками дітей з
Олексій-Йосиф Івченковінський. Поет початку 21-го століття.
Нелегким було його життя. Творчий дуалізм сформувався під впливом фатальних обставин на підставі сильного і святого почуття – любові і патріотизму. Хлопець  тяжко працював на партійній ниві, але не цурався і випадкових заробітків. Рання поезія Івченковінського  вбирала художні, технологічні та конструкційні здобутки рiзних стилiв i течiй того часу (націоналізму, соціалізму, солідаризму). Разом з тим увиразнювались риси його власного стилю: комфорт, потужність, престиж, респектабельність. Нижче подано найвідомішу з поезій Івченковінського «Любіть її сильно». Як писав сам Івченковінський: «Є багато цінностей в людини, але є одна понад усе: та, що масажує душу нижче спини, та що гріє в холоді тебе!»
 
Любіть її сильно.
 
Любіть її сильно, як сонце любіть,
Щоб вітер, і трави і води
На вас не могли би так сильно впливать,
Як на капелюх пішохода.
 
Любіть уві сні і любіть наяву,
Плекайте любов сю пречисту,
Щоб в щастя хвилину й годину лиху
По трасі  летіти під двісті!
 
Юначе, повір, що за неї одну
Лиш варто у світі страждати,
Бо щастя неповне є навіть тоді,
Коли є басейн коло хати!
 
Дівчино! Відчуй її стрімкість тугу
Її невситиму потужність
І силу свободи в дорозі п’янку
І справжню, не вдавану, мужність!
 
І всюди: в труді, у коханню, бою
І, навіть, коли в тебе стрес:
Любити так варт не країну свою,
Любити так варт «Мерседес»!

О-Й. Івченковінський
 

Нестор Шуфрич – поет молодої формації, яскравий представник мозкової відлиги. За образним висловом сучасників, - «коли говорить Шуфрич, -  замовкає логіка.»
Нестор витерпів на своєму віку багато лихого. Його постійно били та переслідували, однак, він натхненно творив навколо себе абсурд та фарс, так як був переконаний, що справжня поезія – це любов. Хоч би і до крокодила…
 

Ну скажи, хіба не фантастично,
Що у цьому плетиві доріг
Я тебе шукав, скотино, довго
А ти, все-таки, узяв та втік?
 
Я носивсь понад Дніпром мов чайка,
Лопотів гвинтом гелікоптер,
Ну а Ти, як невловима байка -
По серцях і по воді попер!
 
І в палючім чаді лісостепу
Небо вкрив клаптями чорний дим,
Коли Пасічник узяв до рук лопату
Я шукав тебе, мій крокодил!!!
 
Доля посміхається жорстоко:
З’їв ти рибку й сів ти на хвоста,
А мене болить та ниє сильно
Вкушена Яценюком рука!

Н.Шуфрич
 

Віктор Янукович – народився Віктор Федорович Янукович у містечку Єнакієве, що на Донеччині. Близькість Єнакієвого до Краснодона, де працювала організація «Молода гвардія» наклала відбиток на юність молодого поета. Хоча, молодий Віктор нічого не знав про "Молоду гвардію", однак бунтарський характер його проявився рано і Віктор двічі  відсидів в страшних радянських тюрмах. Пристрасть до спорту наклала відбиток на його життя і, навіть, у буремні роки Майдану №2 він не міг пропустити футбол і завжди підтримував свою улюблену команду «Шахтар»…
 
На майдані, коло Галі
революція іде
-хай Вітьок!- усі гукнули
нас у будуще веде!
хай Мороз нам
світить ясно
наче місяць угорі,
а Петро, хай Симоненко,
проспіває нам пісні:
про бандитів-олігархів,
про научний комунізм,
про вороже злобне НАТО
і оранжевий фашизм!
 
Прощавайте!
ждітє нас, бля,
нє разходьтєсь нікуди!
дєньгі дать,
як місяць ясен
всєм засвітить угорі!
 
закипіло зашуміло -
в Мерседесах мягкій
путь!...
а навколо на Майдані
тільки лєнточки цвітуть:
сині, наче волошкові,
та червоні - чистий мак!
...і пакети з целофану
вітер гонить просто так...
...зашкарублими руками
скрутить дядько "сіній флах"...
а от Віктор Януковіч
нє прапустіт футбол, нах!
В.Янукович
 

Черновецький Леонід – філософ, містик, поет. Переслідуваний  різними заздрісниками веде життя блудящого філософа. Відданий ідеям неорастаманізму, пофігізму, сандеїзму. Найвідоміший твір Леоніда Черновецького наочно показує суєтну сутність світу і його головну мету життя.
 
Всякому городу нрав і права,
У всякої Ради – своя голова.
У всякого діла єсть «криша» своя,
Кришу знайди і не треба ума!
 
Всякому Довгому всякий єсть Басс
Не всякий же гомік єсть і підарас
Всяка ж тривожна буває душа,
Коль у кармані нема ні шиша.
 
Тож ми  непрестанно стягаєм грунта,
Щоби купить іностранні авта,
Дом щоб построіть на новий манєр
Сандей і Льоня – ім только ти вєрь!
 
Строіт на свой тон Олесик права
От крику в міськраді трєщит голова,
Тих беспокоіт Кільчицкой амур,
Спасає от стиду одна только дур!
Тішить  на свєтє одна лиш дума
Кілька і гречка – важнєє ума!
 
Гречко моя, зеренце золотоє!
Оборони мя от Жени з Косою,
Убережи од Кличка кулака,
Под благодатію Секретаря!
І можна на  всєх нам плювать з висока
Єслі у нас до обрєза бабла!

Л.Черновєцкій - блудящий філософ
 

 

В.Балога – талановитий поет. За професією русин, за покликанням – секретар. Співець, швець і на дуду грець.  
 
Кожен русин, хоть би дикий,
Любить свій родимий край:
Любить бути  в секретарях -
То у них такий звичай.
 
Там, би цимбур* ся не нудив,
І пачмаги** не протер
Єму було би до снаги
Написать який папер.
 
В тім папері посполито,
Таки-таки в самий раз,
Написав би цимбур штивно
Про політику і ґаз.
 
А як би ся ніц не вдало
То би бульо не біда!
Бо на всяку хитру косу
В нас ся знайде два болта
 
Єден буде вправо крутий,
Другий – вліво нарізний,
Тилько вибрати нам треба
Для якого є котрий…
 
А потому, як вцарюєш
У Кийові сто рублів -
То втікай, цимбуре, скоро
На Мукачево през Львів!
 
І сиди собі тихонько,
І  плекай Барвисту Русь,
Помагай же нам Петьовка,
Кріль і всякий любий друзь!  

                                               В.Балога
 
Цимбур* – (діал. Закарп.) товариш, друг
Пачмаги** - (діал. Закарп.) штани
 

Ю.Тимошенко – поетеса – героїня. Нема в історії такої другої, якій би так заважали творити. Вона – героїня. Скільки вона здолала на своєму шляху знає тільки Турчинов, але він ніколи не розкаже, бо не такий дурний, як здається.
 
Косо, чому ти не гострая криця,
Що серед бою так ясно іскриться,
Чом ти не гострий безжалісний меч
Той, що стина вражі голови з плеч?
 
Вичешу, розпущу косу іскристу
Скільки снаги мені буде та хисту,
Потім розпатлана в Раду прийду
Ясно усім – то буде на біду!
 
Стану я сильна, і сяду високо,
Гляну за обрій, куди сяга око -
Долар обвалю і гривню зміцню
Вітю задушу, Рината вкушу…
 
Так я потішусь і знов заплету
Свою, таку знамениту, косу…
 
…Ну а вам одне зосталось –
Щоб не плакать – всі сміялись!

Ю.Тимошенко.
 
У хрестоматії використано деякі рими, розміри та ритми В.Сосюри, В.Симоненка,П.Тичини, Г.Сковороди, А.Могильницького, Л.Українки.
 
далі треба?....
Канаріс [26.03.2008] | Просмотров: 6953

2 3 4 5
 Рейтинг: 36.4/13

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook