Гинуть наші добровольці .. Прямо зараз їх розстрілюють росіяне .. Як і сто років назад. З ким залишимося?
 
Не можу спати після ознайомлення з повідомленнями про наші втрати.
 
Чомусь батальонам не надавали броньованої техніки і важкого озброєння. Звичайно, що є багато пояснень тому.
 
Але ж в державі є Президент, який відповідає за результат. Саме за результат.
І всі обставини, які заважають отримати результат, мають бути усунутими.
 
Мабуть і Президент важко працює, і Генеральний штаб. А результатом виходить масовий розстріл тієї хвилі, що здійснила Революцію Гідності.
 
З самого початку було зрозумілим, що Кремль не дасть нашим батальонам нейтралізувати ополченців ДНР-ЛНР. Чим більшими ставали наші успіхи, тим масованішим ставало втручання Кремля.
 
Також було зрозумілим, що Кремль буде покладатися на артилерію і авіацію.
 
Що можна було протиставити цьому? Професійної відповіді дати не можу, а ділетантську думку висловлю. Зміст її такий:
 
В чому полягала наша перевагага на початку справжніх зіткнень? В тому, що у нас було достатньо досвідчених спецназівців для того, щоб утворити спецзагони і провести швидкі спецоперації спрямовані на ліквідацію верхівки ДНР-ЛНР і тих стихійних загонів, що утворилися на хвилі сепаратистських рухів і захоплення стрілецького озброєння.
 
В чому полягала наша слабкість? В тому, що армія була не боєздатною.
 
Отже, було цілком зрозумілим, куди слід спрямувати всі зусилля ..
 
Насправді вийшло все навпаки. Зусилля спрямували на реанімацію армії радянського зразку, а батальони добровольців залишили напризволяще. Чому?
 
Тому, що (тут я висловлю свою думку) наш народ злякався подивитися в очі війни. Народ виявився неготовим до свідомого виборювання незалежності. І він обрав собі свого Президента.
 
Насправді той прошарок суспільства, що напружився і скинув Януковича, є замалим, щоб визначати пореволюційну долю України.
 
Цей прошарок найбільш вмотивованих, пасіонарних, розумних, сміливих, чесних, жертовних .. наших громадян зумів розпочати національно-визвольну війну. А вже війна затягує в своє жерло помірковану масу посполитих.
 

Що нам висвітили мінські тьорки?
 
Вони засвітчили головне – Порошенко орієнтований на укладення мирної угоди з Путіним. Ознакою цього є слова Порошенко про необхідність збереження обличчя Путіна, коли той погодиться на мир.
 
Отже, ми маємо готуватися до повідомлення нам тієї ціни, яку треба буде сплатити за мир з Росією. Хоча ця ціна (мінімальна) нам начебто є відомою - ми маємо визнати де-факто втрату Криму і маємо не виходити з нейтрального статусу. Окрім того, ми маємо визнати суб’єктність ДНР і ЛНР.
 
Визнання де-факто втрати Криму буде мати вигляд нашої згоди/забов’язання постачати до Криму необхідні йому ресурси за прийнятними цінами (які можуть піти у пакеті з прийнятними цінами на газ). Не знаю, яким чином будуть складені гарантії виконання Україною таких угод.
 
Суб’єктність ДНР і ЛНР (в будь-якій обгортці, «федералізму» чи «децентралізації») є для Путіна абсолютно необхідною умовою. Ця умова дасть йому власну кишеню в наших штанцях.
 
Такою є стратегія Порошенка. І іншої стратегії у нього бути не могло.
 
Якою могла бути інша стратегія у іншого Президента? Вона могла бути стратегією безкомпромісного протистояння. За яких умов така стратегія могла б привести до успіху? За єдиної необхідної умови – в решті решт усунення Путіна від влади.
 
За якої умови таке усунення могло б відбутися?
За умови нашого успішного протистояння путінським військам на протязі тривалого (рік-два) часу.
 
За яких умов ми можемо успішно протистояти?
За умови надання найвищого пріоритету добровольчим загонам. Армійським загонам мала б бути надана функція підтримки і блокування. Також за умови ефективної підтримки Заходом.
 
За яких умов можна було б отримати ефективну підтримку Заходу?
…
 

Ну, а поки гинуть наші добровольці. Гинуть ті громадяне, які навряд чи погодилися б на той компроміс, який на нас суне. Можливо, компроміс (а разом з ним і той мир, якого так прагнули 54%) як раз визріє на другий день після зникнення останнього батальону?